"І плавко, м’яко, у поступових рухах..."

Поради за грудень 2014-го

Ву Де

Зміст:

Ми продовжуємо розмову про вірш, у якому в нашій Традиції передається сутність Ґонфу Ча. Ву Де обговорить другий рядок, який має досить сильний уплив на те, що майстерність у заварюванні чаю охоплює насправді. Дуже важлива стаття!

Вірш, який використовували для передання практики й філософії Ґонфу Ча в нашій Традиції — це глибинний спосіб дослідити мистецтво приготування чаю. Кожен рядок виповідає вам набагато більше, ніж ми могли би сказати в цих коротеньких статтях, адже все одно в заварюванні буде більше ґонфу за будь-які його обговорення. У останніх випусках ми розглядали перший рядок вірша й важливість тепла при заварюванні чаю. Було б ідеальним підтримувати температуру від чайника з водою до чашки, але це дуже складно. А втім, якщо ви випробували ті експерименти, то ви хоч будете знати, як сильно впливає це на наш чай. У цьому випуску ми би хотіли зосередитися на другому рядку нашого вірша.

Оберігаючи тепло, почни вбирати спокій.
І плавко, м’яко, у поступових рухах,
Із серцем, що нічим не скуте,
Завершиться все подихом одним.

М’які, витончені рухи — це мистецтво й сутність Ґонфу Ча. Якщо у вас була можливість розділяти чай із людиною, яка має досвід, або з таким майстром, як мій учитель Майстер Лін, то ви знаєте, наскільки разючим може бути граціозне заварювання чаю. М’якість у його тілі очевидна. Споглядання за досвідченими майстрами з будь-якого мистецтва завжди викликає радість: той шлях, яким усе настільки плавко перетікає, ці витончені манери в приготуванні чаю наче виводять за межі звичайного.

Те саме можна стверджувати й про обробку чаю. У горах Вуї, наприклад, я часто дивувався різниці між старшим поколінням чайних виробників і їхніми дітьми. От хоч узяти скручування чаю. Робиться це на великих круглих бамбукових тацях із рубчастою поверхнею. Цей процес руйнує клітинну структуру листка й також надає йому форми. Молодше покоління хіба що возить чай по половині таці, придушуючи його. Та ви й самі можете ясно побачити напруження їхньої верхньої частини — погляньте на руки й плечі, що згинаються з кожним поштовхом і протягуванням чаю по тих рубцях. Майстер, з иншого боку, скручує чай по всій довжині таці туди й назад, роблячи це з якоюсь потойбічною легкістю і витонченістю. Не зважаючи на те, що инколи він значно менший за молодших виробників, він зовсім не напружується. Листя немов би саме скручується, ковзаючи взад і вперед. І якщо ви відійдете та поспостерігаєте здалека, то зможете досить чітко помітити, що в протилежність використанню сили верхньої частини в скручуванні задіяне все його тіло цілком. Від його стоп до щиколоток, від щиколоток до литок і далі вгору енергія перетікає із землі в листя. Це і є Ґонфу.

Неповторність мистецтва Чаю полягає в тому, що на висушеному листі нічого не закінчується — кульмінація настає з настоєм у чашці! А вона настільки ж залежить від якости листя, скільки на неї впливає і саме приготування, особливо якщо це заварювання ґонфу. Коли заварює Майстер Лін, то він також використовує все своє тіло, не тільки його верхню частину. Здається, що його рухи просто піднімаються від землі. Через це він завжди радить, що коли ви заварюєте сидячи за столом, то тримайте ваші ноги завширшки з плечі, прямо і міцно ставте їх на підлогу.

Із початком чайної практики зв’язок із чайником для води через руку здається міцним і реальним. Але тоді ж ми часто відчуваємо (можливо підсвідомо), що він закінчується на його носику. Теж саме можна сказати й про чайник для заварювання, що ми розливаємо настій по чашках без справжнього поєднання зі струменем із носика. Для того щоби перейти до досконалішого приготування, ми маємо переглянути це — нам треба усвідомити, а потім відчути, що цей зв’язок не закінчується, допоки чашка не опиняється в руках гостя. Через це я завжди навчаю своїх учнів, що в жодному разі не треба заливати воду в чайник, а швидше уміщувати її в ньому. Той самий принцип застосовується, коли ви розподіляєте настій по чашках: м’яко розміщуйте його, відчуваючи свій зв’зок із ними. Увесь процес є цілком пов’язаним, як фізично, так і духовно. І тільки тоді, коли ми починаємо відчувати цей зв’язок, ми можемо по-справжньому почати проявляти сутність другого рядка з нашого вірша. Протягом своєї наступної сесії спробуйте відчувати поєднання чайника для води з вашою рукою, з вашим тілом, вашими ногами й навіть із землею. І от тоді погляньте, чи зможете ви відчути різницю, коли закладаєте воду в чайник для заварювання і розміщуєте настій у чашках, якщо все ваше зусилля визначається джерелом із самої землі.

Для досягнення “м’яких і витончених” рухів знадобиться деякий час і вправність (ґонфу). Багато що з цього прийде тільки після кількох років заварювання чаю, коли процес сам укоріниться у ваших тілах. Проте ця “повільна” частина є чимось, що ми вже можемо практикувати, неважливо, якого рівня ґонфу ми досягли. Ми б хотіли, щоби саме на цьому аспекті другого рядка з нашого вірша ви би зосередили увагу в цьому місяці.

Повправляйтеся в перебуванні з чаєм. Це одна з основ чайного заварювання загалом — і для чаю з чаш, і для чаю ґонфу. Після того як ви підняли чайник із водою, вкладіть усе ваше усвідомлення та увагу в приготування. Спробуйте готувати чай усією своєю істотою. Майстерніше заварювання (ґонфу) починається з фокусування та уваги до кожної деталі. Є така китайська традиція: розмова під час самого приготування переривається, бо кажуть, що коли чай настоюється на словах, то вони опиняються в чашці. Подібні павзи відмінно вплітаються в щиросердний діялог, бо вони дають нам можливість поміркувати, послухати нашого гостя(-ей) і відповісти належним чином. Проміжки також дозволяють нам зосередитись і заварювати в односпрямованому, медитативному розумі. Це, безумовно, матиме глибокий уплив на той чай, який ми готуємо.

У якості експерименту місяця спробуйте готувати чай за цими трьома принципами, не має значення, практикували ви їх до цього чи ні. Докладіть зусиль до чаювання на самоті, у якому вони є фокусом і наміром вашого приготування. По-перше, практикуйте заварювання від землі. Це може бути легшим, якщо ви сядете на підлогу зі схрещеними ногами. Або ж робіть так, як радить Майстер Лін, і ставте міцно ваші ступні завширшки з плечі. У будь-якому випадку, намагайтеся використовувати ту енергію для рухів своїми руками, яка йде від самої землі через центр вашого тіла. По-друге, подбайте про те, щоби все уповільнити. Робіть кожен рух плавно й уважно. І нарешті, залишайтеся з чаєм. Не дозволяйте жодній краплі вашої уваги блукати. Укладіть кожну часточку вашої уваги й концентрації в заварювання, стежте за зв’язком між кожним із кроків. Придивіться, що змінюється, коли ви готуєте чай у такий спосіб. А потім, можливо, ви вже могли би запросити когось із друзів, з ким ви часто чаюєте, і запитати їх, що для них відрізнялося у вашому заварюванні цього разу.

Сподіваємося, що ці обговорення нашого улюбленого вірша допоможуть надати вам деякі осяяння в дусі й практиці Ґонфу Ча, а також справжні напрями, за якими ви зможете розвиватися у своєму чайному приготуванні. І, звичайно ж, діліться результатами з нами. Завжди здорово чути ваші осяяння!

Продовження: “Із серцем, що нічим не скуте…”

Стаття виходила в грудні 2014 року
в часописі “Всесвітньої Чайної Хатинки”.

Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua