"...Почни вбирати Спокій".
Поради з Ґонфу Ча за листопад 2014-го
Зміст:
Минулого місяця ми почали досліджувати вірш, який оберігає наші методи ґонфу, і збираємося розглянути його далі. Сьогодні Стів глибше зануриться в другу частину першого рядка й запропонує нам, як можна використовувати той час, коли наша вода закипає.
Того місяця ми зосередилися на важливості тепла в заварюванні чаю. Існує дуже багато поглядів на це, як і предостатньо експериментів, що допомагають усвідомити ту різницю в приготуванні, яку викликає невеличка кількість тепла. Ми провели один із них, використавши дві чашки, першу з яких попередньо прогрівали, зосередившись на впливі цього на чайний настій. Сподіваємося, ви помітили, що прогріта чашка дуже відрізняється. Також є багато инших дослідів, уже розглянутих нами за ці роки, що мають справу з теплом у чаї ґонфу. Якщо ви щойно познайомилися з Усесвітньою Чайною Хатинкою, то можете переглянути декілька останніх чисел журналу на нашому сайті й спробувати провести деякі з инших нами запропонованих експериментів, як, наприклад, поливання чайника — підігрівання його тощо. Усі вони допоможуть вам проявити глибше розуміння тої ролі, яку вогонь відіграє в чаї ґонфу.
У нашій Традиції практика й шлях Ґонфу Ча зберігаються у вірші:
Оберігаючи тепло, почни вбирати спокій.
І плавко, м’яко, у поступових рухах,
Із серцем, що нічим не скуте,
Завершиться все подихом одним.
Протягом наступних місяців, гадаємо, ми могли би трохи обговорити цей вірш, рядок за рядком, починаючи з першого. Тут багато в чому треба розібратися. Та хоч ми роками вже вправляємося і працюємо над цим віршем, нам все ще не вдається дістатися його дна. Це скарбниця глибоких довговічних принципів: від того, як наливати чай ґонфу, і до того, як нам жити. У цьому місяці ми хотіли би заглибитися в другу частину першого рядка: “…почни вбирати спокій”.
З давніх давен кип’ятіння води для Чаю завжди слугувало часом для медитації. Кажуть, звуки води, яка закипає, нагадують “шум вітру в соснах”, і багато старих віршів мають схожі рядки: “Вітер, що співав у соснах, кликав мене повернутися з медитації”. Це означає, що вода почала закипати й тим самим змушує наш розум вертатися від самоспостереження до початку приготування чаю. Ми завжди навчаємо учнів, що їм не слід ніколи піднімати чайник із водою, допоки їхнє серце не заспокоїться. Тож доки закипає вода, приділіть якийсь час на те, щоби почати поглинати спокій. Воно того варте! Якщо ваше серце занепокоєне чимось, ви ніколи не приготуєте чай належним чином. І навіть якщо ви збираєтесь про щось поспілкуватися за чаєм, то трохи тиші на початку зробить час, проведений із вашими друзями й близькими, набагато кориснішим.
Коли ми занурюємось у спокій цього моменту, насолоджуємося чаєм і нічого більше не робимо, то через це відпускаються всі наші проблеми й клопоти. Для подальшого заварювання ніщо не слугуватиме ліпше за це. Коли ми починаємо зі спокійного розуму, то цим дбаємо про витонченість і плавкість наших рухів і оберігаємо свій чайний посуд, а також гарантуємо, що чай буде приготований у якомога кращий спосіб. Звісна річ, якісь негаразди все одно траплятимуться на шляху.
Усвідомлювати чайник із водою
Ось вам кілька невеличких порад, як запобігти перекипанню води в чайнику.
Ми всі були в схожих ситуаціях, коли наш чайник раптом починав сильно кипіти й бризкатися, заливаючи пальник прямо посеред чаювання. Звичайно, Дзен “без правил і обмежень” завжди з усім чудово впорається, чи не так? Та якщо ми прагнемо врівноважити подавання чаю ґонфу, то це якось далеко від ідеалу.
Иноді наші очі чіпляються за щось, і тоді увага неодмінно відвертається від моменту, незалежно від того, що переживають наші гості. Навіть якщо це всього лише на декілька секунд, і воно зовсім не шкодить чаюванню, це не є досконалим. Якщо балерина перечепиться на сцені під час вистави, то це не зіпсує вечір, і життя продовжуватиметься далі досить весело… Але ж то не майстерність! Втрачаєте вправність — і в першу чергу перериваються витонченість і плавність. А людський розум вельми налаштований помічати все те хибне, що відбувається, і така часточка аж ніяк не забудеться.
Отже, як ми можемо уникнути цього?
Коротка відповідь одна на все: усвідомлення — спокій, зосереджене усвідомлення. А розгорнута відповідь наступна: потоваришуйте зі своїм чайним посудом настільки близько, що, здається, ви наче підлаштовані під нього… І не хвилюйтесь про кінчики своїх пальців! Ву Де часто радить новачкам час від часу торкатися гарячого посуду або занурювати руки в чайний човен і відчувати гарячу воду. Звісно ж, усе це має бути в розумних межах — не обпечіться! Сенс у тому, щоби поступово звикати до тепла, і тоді би вам не довелося кидати кришку або чайник, якщо вони “дуже гарячі”.
Перед тим як продовжити, дехто з вас може поцікавитися: якщо існує досить очевидний і простий спосіб побачити, чи не кипить вода, то чому нам треба так багато писати про це? Ви можете подумати: “Хочеш знати, чи не закипає вода? Ну, то візьми й перевір! Просто підніми кришку й поглянь!” Та я б сказав, що до цього краще вдаватися в крайньому разі. Не жахливо, але й не ідеально. Знов таки, це відвертає людську увагу, хоч і незначним чином. І це також відволікає вас від вашого служіння і від ваших гостей. А ще кришечка може бряцнути, коли ви знімаєте її і потім кладете назад. Сама ця дія часто не дуже красиво сприймається з боку (хоча її теж можна робити витончено): зняти кришечку, зазирнути всередину чайника, мружачи очі й рухаючи головою взад і вперед, щоби краще роздивитися крізь пару, потім покласти кришечку назад…
З давніх давен кип’ятіння води для Чаю завжди слугувало часом для медитації.
Проблема цього способу полягає в тому, що ви не зможете покладатися впевнено на нього в подальшому, і насправді він не підкаже вам, коли саме вода буде готова, якщо ви не досить добре знайомі з процесом кипіння. Продовжуючи перевіряти, можливо, вам буде потрібно піднімати кришечку двічі або тричі — це гримотливо, відвертаюче, неврівноважено й непоетично.
Моя ліпша метода — це дотик. Використовуйте для цього свої кінчики пальців, поклавши їх на обране місце чайника (моє улюблене — на верхній частині корпусу, прямо перед кришечкою). Через деякий час ви досить точно визначите інтенсивність тепла (за тим, як довго зможете протримати ваші пальці на ньому, перш ніж прибрати їх). Для того треба добре познайомитися зі своїм чайником, адже кожен із них матиме незначні відмінності структури й своє “відчуття тепла”. Так буде тонко, спокійно та ненав’язливо. Ніхто не звертатиме на це уваги, і зустріч м’яко продовжуватиметься. Також це загострюватиме вашу чутливість. Залежно від чайника ви ще можете взятися за ручку й відчути вібрації — різні рівні тепла мають свої вібрації і свої відчуття. Якщо вам вдасться познайомитися з чайником, то цей спосіб теж стане достовірним.
До цього можна долучити також два инших відчуття: візуально оцінювати температуру кипіння за наявністю і швидкістю пари, що виходить з носика, або покластися на ваші чудові вуха й слідкувати за звуками, які видаватиме чайник. Це теж управні, недеструктивні способи. Ви помітите, наприклад, що коли пара виходить рівним струмом з носика, але слабко через отвір у кришці, тоді вода найчастіше кипить дрібними бульбашками, які починають підніматися на поверхню. Як тільки з отвору в кришечці почне сильно парувати, вона вже кипітиме надто агресивно. Відносно звуку ви також помітите, що багато чайників (не всі) будуть усталено посилювати свій спів разом із тим, як закипатиме вода, а потім раптово трохи затихають (знижують голос). Це вам сигнал пильнувати уважніше: він уже достатньо гарячий для використання і невдовзі почне кипіти.
Як експеримент, спробуйте в цьому місяці провести декілька чаювань, на яких повправляйтеся більше “поглинати спокій”, коли ваша вода нагріватиметься. Намагайтеся через свої відчуття ближче познайомитися з чайником і не переривати зустріч постійним підніманням його кришечки. Порівняйте ці сесії з попередніми, на яких ви не медитували під час закипання води. Чим вони відрізняються? Яким чином це вплинуло на сам чай? Чи смакував він по-иншому? Чи відрізнялося відчуття його?
Налаштовуючи себе на Спокій, яким є цей простір, ви, безумовно, надаватимете досконаліше заварювання. Але як і з усіма порадами з Ґонфу Ча, це має бути випробувано на собі…
Продовження: “І плавко, м’яко, у поступових рухах…”
Статтю було надруковано в листопаді 2014-го року
в часописі Всесвітньої Чайної Хатинки.
Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua
