Питання і відповіді.
Весна, 2024 рік
Перелік питань:
- Чи долучається наступне покоління до вирощування чаю, його виробництва тощо? Воно відіграє в цьому якусь роль?
- Як краще чистити чайний посуд після чаювання?
- Чому жовтий чай такий рідкісний? І чи можна знайти чистий жовтий чай?
- Як зрозуміти, що настав час навчатися новій методі заварювання?
- Я тільки починаю знайомитися з чаєм ґонфу. Чи можу я використовувати один і той самий чайник для всіх видів чаю?
- Краще зберігати чай у глазурованих чи неглазурованих ємностях? Мені здається, що деякі його сорти не дуже добре зберігаються в неглазурованих чайницях.
- Чи долучається наступне покоління до вирощування чаю, його виробництва тощо? Воно відіграє в цьому якусь роль?
Як і з усіма иншими речами, це можна розглядати з багатьох сторін. Якщо ми говоримо про чай як про галузь промисловости, то вона зростає і продовжує процвітати. Але ж ми розглядаємо це питання стосовно майстрового, традиційного чайного ремества. Що стосується останнього, то, за словами нашого вчителя, відбувається «дегенерація поколінь», унаслідок чого традиційні навички втрачаються через неминучу глобалізацію та модернізацію. Майстер Джов, який виготовляє наші їсінські чайники, часто каже, що сто років тому їх виробники були такими ж простими й звичайними, як і сучасні майстри. Однак вони ніколи не ходили до школи, щоби вивчати далекі речі. Звичайно, освіта — це чудово. Майстер Джов не критикує її, та він часто розповідає, що до двадцяти років виробники чайників за часів династії Цін (1644-1911 рр.) уже мали такий самий стаж роботи, як він у сорок, тому що він ходив до школи, а вони — ні. Вони починали з підмітання долівки, потім підготовляли глину й, нарешті, робили чайники. Таким було їхнє життя. Вони також їли лише органічну городину й не мали мобільних телефонів. Майстер Джов змушує своїх учнів залишати їхні ґаджети вдома, забороняючи їх у майстерні. «Проте плутанина сучасного життя все ще відіграє роль у якості концентрації та потенціялі нашого мистецтва», — каже він. Оскільки в житті стало більше факторів, які відвертають увагу, а наш спосіб життя радикально змінився порівняно з традиційним, який контекстуалізував і заохочував майстерність у таких мистецтвах як приготування чаю або виготовлення чайного посуду, якість цих реместв, безсумнівно, знизилася. Проте, як завжди, існують винятки…
Є прекрасні натхненні приклади того, як наступне покоління переймає на себе виробництво чаю або чайного посуду з новим ентузіазмом і шукає більше сенсу у своєму реместві, особисто відчувши порожнечу сучасного життя. Багато нових фармерів опановують традиційні методи землеробства й переробки, щоби повернутися до простішого способу життя і відродити спадщину. Иншими словами, у світі чаю є достатньо чудових історій, щоби залишатися оптимістом, проте водночас ми маємо реалістично ставитися до проблем, які сучасне життя створює для традиційних реместв, таких як виготовлення чаю. Приміром, ми знаємо декількох фармерів, чиї діти абсолютно не цікавляться вирощуванням чайних рослин. Наш знайомий фармер шукає молодого чаєлюба, який би жив у нього, навчався реместву й колись би очолив його господарство. Нещодавно ми подивилися онлайн програму про ціле село в Японії, де лише в кількох будинках були діти, спроможні перейняти справу батьків. Більшість переїхали до міста, щоби жити сучасним життям, і зовсім не цікавляться сільським господарством. Про цю проблему можна багато говорити, і, можливо, ми повернемося до неї в окремій статті в одному з майбутніх чисел, проте це частина тенденції, що набирає обертів. На жаль, багато людей у світі вважають сільське господарство «низькою», небажаною справою, хоча насправді це найкраща робота, яка тільки може бути. Без фармерів, які вирощують їжу, жодна з шанованих нами професій не може існувати.
Однією з цілей наших подорожей «Усесвітньої Чайної Хатинки» є поїздка чаєлюбів у гори заради знайомства з фармерами. Вони єдині справжні «чайні майстри» в цьому світі, а не ми, які просто п’ють і смакують чай. Його виготовлення — важка праця, і повага до неї має велике значення. Чим більше з нас виховуватиме повагу до Листя і повагу до всіх, хто доглядає за деревами й виробляє те, що ми любимо, тим більше ця робота буде приваблювати майбутні покоління. Це починається з кожного з нас. Воно починається тоді, коли ми дивимося далі, за пакетик чи млинець чаю перед нами та наше ставлення до нього або його настою і бачимо зв’язок із тим лісом, з якого він походить, і людьми, які створили його для нас. Підніміть чашу за це!
- Як краще чистити чайний посуд після чаювання?
Найголовніше — робити це обережно. Люди рідко розбивають чайний посуд під час чаювань, адже більшість із нас спокійні та зосереджені, коли заварюють і п’ють. Звичайно, це трапляється. Проте ми виявили, що значно більше чайного посуду розбивається під час прибирання. Не переймайтеся, якщо ви випадково щось побили. Це те, з чим кожен чадзін має зіткнутися у своєму житті. Якщо таке сталося, і цей предмет ваш улюблений, спробуйте полагодити його за допомогою мистецтва кінцуґі, прикрасивши тріщини золотом. Як красиво Леонард Коен співав: «Є тріщина. І тріщина в усьому. Так світло потрапляє у пітьму». Причина, через яку багато чайного посуду розбивається під час миття, полягає в тому, що ми часто не виділяємо достатньо часу на прибирання і квапимося перейти до наступної діяльности. Тому ми завжди дбаємо про те, щоб часу на прибирання було вдосталь. Потім ми сповільнюємося і робимо все обережно, з увагою і спокоєм. Про це легше сказати, ніж зробити, але це ідеал, який варто практикувати. Якщо простір дозволяє, дуже корисно мати спеціальне місце для сушіння чайного посуду. У нас є окремі полички, виділені саме для цього. Якщо ваше чайне приміщення багатофункціональне, обов’язково прибирайте часі після кожного використання. Це завершує чаювання і демонструє повагу до щойно відбутої зустрічі й самого чайного посуду. Ми переносимо наше начиння по одному предмету, ніколи не складаючи його, як це робить офіціянт. Сповільніть темп. Несіть кожну річ до раковини й ретельно та уважно промивайте її. Видаляйте чайне листя обережно й повільно, не струшуючи чайник надто сильно. Для цього можна використовувати чайний інструмент. Спите чайне листя можна потім проварити, висушити для виготовлення подушок або маленьких подушечок чи додати до рослин або ж розкидати в саду для підживлення. Так само як підготовка є частиною церемонії, так і прибирання є її закінченням. Якщо у вас є спеціальне місце для чаювання, ви можете практикувати те, що ми називаємо «вторинним часі», що означає перетворення часі на щось просте після закінчення чаювання, як тимчасовий варіянт до наступного разу, коли ви там сядете.
- Чому жовтий чай такий рідкісний? І чи можна знайти чистий жовтий чай?
Жовтий чай виготовляють лише в декількох місцевостях, тому він є одним із найрідкісніших різновидів. Його створювали частково для того, щоби надати йому більшої землистости й зробити кориснішою для травлення версією зеленого чаю. Також виробництво жовтих чаїв є більш трудомістким за зелені, і це ще одна причина його рідкісности. Вони здебільшого виготовляються виключно з бруньок, що вимагає значно більше зусиль за инші чаї. Їх обробляють майже так само, як і зелені, із додаванням стадії «запечатування аромату (men huang, 燜黃)». По суті це означає ароматизацію вологого листя його власним ароматом. Цього можна досягти, накривши чай вологою тканиною і пропаривши його або ж помістивши вологе листя в паперовий пакет. Чай дуже чутливий до навколишніх ароматів, тому його листя в цьому випадку вивільняє і поглинає свій власний аромат, або «запечатує» його, якщо хочете.
Настій жовтого чаю золотавий і запашний. Якісні примірники можуть бути дивовижними. Його Ці часто проникає в організм через аромат і/чи рот. Сичвань, Хубей і Хунань славляться своїми жовтими чаями, хоча за останній час усе більше регіонів почали виробляти їх, і Юньнань, Гвейджов та инші включно.
Так, ви можете знайти органічний жовтий чай, проте, як і у випадку з усіма сімома групами, органічні чаї, на жаль, рідкісні в цьому світі й завжди є винятком. Та й загалом жовті чаї також можуть бути доволі коштовними. Щасливих подорожей. Сподіваємося, ви знайдете вишуканий чистий, органічний жовтий чай! Нехай його особливий аромат підніме вас над землею і перенесе до Пенлаю, острова Безсмертя!
- Як зрозуміти, що настав час навчатися новій методі заварювання?
Чудове питання! Усі ми маємо знайти в житті щось таке, що робитимемо з любови. Нам потрібна сфера творчости, де ми би не переймалися питаннями думок инших з цього приводу чи який зиск ми отримаємо від цього мистецтва. Коли ми творимо заради чогось, не заради мистецтва як такого, то втрачаємо серцевий зв’язок із процесом, і це часто призводить до того, що подібне мистецтво не має успіху. Усі ми знаємо історії про музикантів, які творять із любови й жаги до самої музики, а потім, досягнувши слави, починають створювати її заради грошей, щоб догодити своїм керівникам, чи вважають, що саме цього хочуть від них їхні шанувальники. Однак згодом виявляється, що подібні записи не мають того ж успіху, бо в них відсутня любов, яка була на початку. Готуйте чай заради самого чаю. Вам не треба кудись поспішати, чогось досягати чи кимось ставати.
У Ча Дао ми практикуємо «від одного до десяти, від десяти до одного». Це означає, що просунуті техніки є опанованими базовими. Ми повільно накопичуємо навички та знання, а потім вертаємося до основ. Нема куди діставатися, відсутні випускні іспити, і ви не отримаєте жодних нагород. Насправді мислення, націлене на результат, є одним із аспектів розуму, який ми зцілюємо за допомогою чаю. Він є протиотрутою від звички розуму завжди робити щось заради чогось иншого. Коли ми готуємо чай із метою чогось досягти або кудись дістатися чи надто переймаємося тим, що подумають инші, або ж коли піклуємося про фінансову віддачу від свого чаю, ми втрачаємо зв’язок із духом того, що перед нами. Такі обмежені визначення «успіху» заважають зростанню і руйнують наше єднання з церемонією та чаєм.
У японській мові для опису процедури чайної церемонії використовують слово «темае». Воно дослівно означає «точка перед вами» або «точка попереду». Ми не повинні навіть думати про наступні етапи самої церемонії, не кажучи вже про те, який вплив вона матиме на инших, як вони будуть нас сприймати, чи що ми отримаємо за це. Чим більше ми зосереджуємося на тому, що робимо, і на тому, щоб робити це заради самого процесу, тим більше ми будемо пов’язані з нашим чаєм і практикою. Як наслідок, ми отримуємо більше задоволення, а також розвиваємо навички, і не тільки чайні – уважність, зосередженість, оволодіння розумом і присутністю.
Це все обхідний спосіб сказати, що ми повинні бути терплячими. Немає необхідности квапитися з додаванням способів заварювання. Наявність декількох метод не є кроком уперед. Це нічого не додає. Якщо способи приготування розглядати як сходинки, одна за одною, ми не зможемо по-справжньому з’єднатися з жодною з них і навіть здатні пропустити той чай, який зараз перед нами. Додавання метод заварювання розширює нашу гнучкість і дозволяє нам подавати більше видів чаю у більшій різноманітності випадків. Це чудово, оскільки в кінцевому підсумку призводить до впевнености в чаї та чайному посуді, чим дозволяє нам досягти стану, коли заварювання стає другою натурою, своєрідною м’язовою пам’яттю, завдяки чому ми можемо зосередитися на наших гостях і нагоді. Єдиний спосіб досягти такого стану — зосередитися на «точці попереду». Ви можете запитати себе, що робитимете, коли засвоїте всі методи заварювання. Що тоді? Очевидно, що ви готуватимете чай. І ви захочете готувати його добре, із присутністю, розслабленою зосередженістю і впевненістю. Чи можете ви це зробити за допомогою способу, який практикуєте зараз?
Зрештою, ми маємо бути терплячими й рухатися далі тоді, коли техніка нам це підказує. Приміром, ви питаєте в музиканта, коли вам найкраще почати грати на иншому інструменті чи вивчити нову пісню. Його відповідь може бути такою: «Коли ви відчуваєте натхнення або коли добре граєте на першому інструменті». Коли більшість із нас розпочинає, ми спочатку знайомимося із заварюванням листя в чаші. Це чудово, тому що воно просте, легке й неформальне та дозволяє нам безпосередніше зв’язатися з чаєм. Зазвичай ми заохочуємо початківців проводити в цьому просторі стільки часу, скільки їм необхідно. Зрештою, ми всі плекаємо розум новачка, незалежно від того, як далеко просунулися. Ми заохочуємо учнів пити чай «листя в чаші», поки сам Чай не скаже нам, що настав час додати ще. «Ви знатимете, коли настане час» — може здатися нечіткою і необґрунтованою відповіддю, але вона дійсно найкраща й не зможе збити вас із правильного шляху. Будьте терплячі, поки не будете впевнені, а також переконані, що додаєте більше заради сприяння чи поліпшення вашого служіння, а не тому, що вважаєте це метою чи додаєте важливости, коли еґо підказує, що «більше» буде краще.
Пам’ятайте, більше не завжди означає краще. Иноді менше може вам дати більше. Незалежно від того, що ми додаємо в плані посуду, чайного листя чи метод заварювання, ми не повинні втрачати з виду початок — простоту й зв’язок, які надихнули нас колись на вивчення чаю. Найкраща порада, яку ми можемо дати щодо додавання чогось до вашого чаю або життя, — це спочатку поміркувати, навіщо. Чому мені потрібен инший спосіб заварювання? Чому я прагну мати другий чи навіть третій чайник?! (Або п’ятнадцятий!) Що я хочу отримати від цього? Чи зблизить мене ця додаткова практика з чаєм? Чи допоможе вона мені краще служити иншим? Чи означає це сильніший зв’язок і глибину, чи це породжено нудьгою або нетерпінням? Як і у випадку з життям, орієнтованим на простір, що є основним принципом Ча Дао, із яким багато хто з вас знайомий, ми вчимося цінувати простір більше, ніж те, чим його можна заповнити, і тому чітко обмірковуємо все, що додаємо до свого життя. Тільки коли фундамент міцний і вкорінений, ми можемо додати другий поверх. Робити це до того, як закінчено перший, небезпечно для всієї конструкції.
- Я тільки починаю знайомитися з чаєм ґонфу. Чи можу я використовувати один і той самий чайник для всіх видів чаю?
Так, дійсно, ви можете почати з одного чайника. Звісно, що вельми корисно зібрати їх декілька, щоби мати окремий чайник для кожного різновиду чаю. У нашому вересневому числі за 2017 рік розглядаються всі способи використання, де перелічено п’ятнадцять типів чайників, які можуть знадобитися для всіх можливих випадків. Однак для початку заварювання чаю ґонфу не обов’язково мати їх стільки. Один гарний чайник із круглим відкритим корпусом буде чудовим початком, і в ньому можна заварювати всі різновиди. Чаєлюби «напрацьовують» свої чайники, присвячуючи одному різновиду чаю, щоби олії вкрили їх і поліпшили майбутні заварки. Як і з усім иншим, у цьому є свої плюси й мінуси. Ми отримуємо Ці й резонанс минулих сеансів, а також красиву лискучу поверхню, проте втрачаємо частину капілярної дії пористої глини. Иншими словами, чайник дихає не так добре. З цієї причини деякі любителі чаю десь щороку чистять свої чайники, віддаючи перевагу диханню над духом. Ми цього не робимо, віддаючи перевагу духу сезонування. Однак варто зазначити, якщо ви використовуватимете один чайник для багатьох різновидів чаю, то це вимагатиме його обнулення щопів року-рік. (У згаданій вище статті є інструкції, як це зробити). Друге, про що слід пам’ятати, якщо ви використовуєте один чайник для всіх різновидів чаю, — слід одразу витягати листя з нього після заварювання. Якщо чайник призначений для конкретного різновиду чаю, то його листя можна залишити в ньому на кілька годин або на ніч (краще не довше 12 годин, бо є шанс, що воно почне пліснявіти, прим. перекл.), проте якщо чайник використовується для заварювання багатьох видів, завжди ліпше вичистити листя одразу після заварювання, щоби зменшити його вплив на чайник. Також корисно після кожного чаювання промивати чайник ретельніше, ніж зазвичай, коли він був би призначений тільки для одного різновиду. Потім, після деякої практики та наполегливости, ви зможете придбати другий чайник, обнулити обидва й призначити один для темних чаїв, а другий — для світлих. Таким чином, ви поступово зберете посуд, необхідний для ваших чаювань.
- Краще зберігати чай у глазурованих чи неглазурованих ємностях? Мені здається, що деякі його сорти не дуже добре зберігаються в неглазурованих чайницях.
Деякі види чаю під час старіння ферментуються і окиснюються, а инші — лише окиснюються. Для деяких видів чаю для процесу ферментації необхідний потік свіжого повітря. Чай, що ферментується (приміром, пуери, Дяньхони чи чорні чаї, як-от Любао), дійсно потребує неглазурованої ємности, щоби дихати. Їх можна зберігати й у глазурованій банці, однак у цьому випадку кришка не має бути щільною, щоби пропускати повітря. Якщо ви живете в сухому кліматі, ви також можете повністю зняти кришку й накрити зверху тканиною, зав’язавши мотузкою. Проте у вологих місцях це не є ідеальним варіянтом. Вулони, червоні та инші світлі чаї потребують сухого, без доступу повітря корпусу, щоби добре окиснюватися. Потік повітря розсіює їх аромат і занадто швидко висушує. Якщо ви зберігаєте якийсь різновид чаю просто для споживання, а не для тривалого зберігання, то ідеальним варіантом завжди буде глазурована банка зі щільною кришкою. Це дозволить протримати аромат і енергію чаю довше. Обов’язково зберігайте його подалі від будь-яких ароматів у прохолодному, сухому місці без надмірного світла та коливань температури. Кухня — найгірше місце в будинку через спеції, олію і тепло. З формулювання вашого запитання очевидно, що ви «прислухаєтеся» до своїх чаїв — перевіряєте їх, щоби відчути, як вони себе почувають. Як ви вже помітили, вони «підказують» вам, коли незадоволені умовами зберігання. Навчитися слухати чай цінніше за будь-які загальні поради чи формули, які ми можемо вам запропонувати!
Ці “питання і відповіді” були надруковані у весняному числі
часопису “Всесвітньої Чайної Хатинки” за 2024 рік.
Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua
