Як бути гостем.
«Лишайте своє еґо біля дверей»,— нагадує нам Ву Де. Знімайте своє взуття перед входом, а разом з ним залишайте й своє еґо. За чайним столиком вам буде набагато комфортніше без них. Здогадуєтесь, чому? Та легше, мабуть, буде розповісти про те, ніж зробити. Хто зна, може поради цієї статті допоможуть вам…
У переважної більшости народів Азії прийнято лишати своє взуття біля дверей. Практично, духовно й образно кажучи, цим ви облишаєте зайвий бруд ззовні. Дехто на Заході теж так робить, проте далеко не всі. Тож якщо ви ще не маєте такої звички, я дуже прошу вас перейняти її та поглянути згодом, як вона змінить ваше життя. Ви по-новому відчуєте повагу до власного житла, і вам не доведеться часто нагадувати обтрушувати «багнюку».
Розум недоумкуватий, і його «мале я» — наше еґо — часто затьмарює зір. Щоби розрізняти це своє мале я, він намагається протидіяти. Можливо, инколи ви помічали за собою, коли пили чай, приготований кимось для вас, як подумки ви промовляєте: «Це поганий, забруднений хемією чай», або «Краще б він використовував особливий чайний посуд чи матеріали замість цього», чи «О! Він готує чай так само, як і я. Та його майстерність не зрівняється з моєю». Так, звісно, для людського розуму природно розпізнавати й виділяти, але спробуйте тримати його під контролем. Ці думки можуть бути частково обґрунтованими, адже ми хочемо пити чисті чаї і добре поводитися з Матінкою Землею, ми прагнемо покращувати свій чайний посуд і своє вміння. Та хіба ми насправді бажаємо бути обтяженими подібними думками чи, ще гірше, озвучувати подібну критику під час чайної зустрічі? Такено Дзьоо, японський чайний Майстер, колись сказав: «Критика чийогось чаю виказуєте більше про ваш власний, ніж про їхній». Спробуйте просто насолоджуватись.
У цій традиції ми описуємо свій шлях єдиним чином: ми навчаємося, як подавати чай, а не готувати його. Це форма служіння і вона менш за все пов’язана з обговоренням якихось дрібниць чи досягненням будь-яких станів. Так само, як ми зосереджуємося на цьому обслуговуванні, ми можемо поставитися і до того, коли подають чай нам, і як ми маємо його пити. У цьому служінні иншим ми намагаємося робити все якомога краще, адже чайна зустріч для нас є нагодою надзвичайною. Побачте себе, усвідомте цю традицію і те вище Я в людині, що так само подає чай вам. Для них чайна зустріч теж особлива. Будьте чудовим гостем і лишайте своє еґо біля дверей. Приймайте чай. Ніколи не відмовляйтеся від нього подумки чи на словах. Ваші промови, без жодних сумнівів, вплинуть на ту людину, що подає вам чай. Але ж так само, я гадаю, можуть подіяти й ваші думки. Бо навіть якщо ви й не висловите нічого з того, воно може завадити чайній зустрічі й порушити потенціял для гармонійної взаємодії господаря і гостя. І коли в чаю дійсно присутні пестициди, то заспокойтеся і подумайте про якийсь спосіб пити його менше або скоротити це чаювання. На обговорення вартих довіри чаїв і сприятливого чайного посуду разом із методами заварювання буде свій час, і ви зможете використати вашу оцінку. Можливо треба зачекати, поки той, хто подає вам чай, сам почне дискусію на цю тему. Якщо його розум віддаляється від цього моменту й від чаю, то ви могли би спробувати м’яко повернути його назад, так само якби ви намагалися зробити це з власним під час свого заварювання, наприклад: «Це чудовий чай. Дякую тобі! Тепер я можу дихати».
Не приносьте свій чай! Правду кажучи, на те щоби завчити це, мені знадобилося багато часу (незважаючи на попередження мого вчителя), і вчився я на своїх власних помилках. Бо що ви насправді намагаєтесь зробити, коли попри будь-що приносите чай із собою? Заневинно, навіть наївно бажаєте поділитися особливим чаєм, який ви відкрили для себе? Чи скоріше просто нахабно його продемонструвати… Ви можете думати про перше, бо ж обидва любите чай. Та є реальна небезпека того, що буде відчуватися друге. Зараз їхній час відзначитися, виказати повагу до свого чаю і повправлятися в гостинності через те, що вони розділять його з вами.
І останнє, але не менш важливе: так само не треба нести свій чай до чайної крамниці, щоби поділитися ним із її власником. Дехто з членів нашої Всесвітньої Чайної Хатинки, хто також продають чай, можуть бути більш обізнаними в ньому, і то могла би бути чудова нагода, що мала би свій вплив. Та загалом люди в чайних крамницях мають еґо, що глибоко занурене у свій власний чай, і будь-які инші сприйматимуться ними як загроза й шанс для протиставляння, навіть конкуренції. О, так, зрозуміти це було для мене досить важко! Не хотів би я ще раз проходити через те…
Ву Де також повторює нам: «Ніколи не відмовляйтеся від запрошення на чай». Якщо ви й справді не можете прийти — можливо, ви вже комусь щось пообіцяли зробити в цей час — то спробуйте це перенести. Разом із своїм прийняттям і погодженням ви стверджуєте життя і виказуєте повагу до чаю. Пам’ятайте, кожне чайне зібрання, кожна зустріч є неповторною і великоцінною. Це нагода «відкритися» і бути присутнім.
一茶一會
yi cha yi hui (Chinese)
ichi-go ichi-e (Japanese)
Це єдиний шанс у житті
Статтю взято з березневого числа
часопису “Всесвітньої Чайної Хатинки” за 2013 рік.
Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua
