П'ять складових сутности Чаю
Cлова тільки вказують на справжнє значення цього Шляху Чаю, якось узагальнено змальовують його, і лишається сподіватися, що ми зможемо вловити миттєві просвітки того через усі аркуші написаного й вимовленого. Якщо й існує якийсь Шлях, якась Стежка Чаю, щоби іти ними й жити, вони, безумовно, полягають у вирощуванні, обробці, приготуванні й питті. Цими соковитими бруньками Ча Дао ми маємо напоювати своє життя. Після них ідуть другорядні аркуші, які ми здебільшого відкладаємо до наступного сезону – історії, звичаї та роздуми про чай. За традицією чайних звичаїв, які вчитель передає своїм учням, ми маємо багато що вам розповісти про те, чим, власне, чай є для нас. З иншого боку, ми не повинні забувати, що жива енергія, якою ми стаємо, приєднавшись до гармонії чайного життя, набагато цінніша за наше розуміння. Коли життя вже прожито, ми не зможемо передати, просто вказати дорогу чи залишити якомога більше підказок задля полегшення подорожі майбутнім мандрівникам. Цей список є одним із тих знаків, що прикріплено на майже всохлому старому дереві, яке ви знайдете одразу за давнім струмком…
Люди часто запитують, що чай “означає”, наче це один із тих символів, викарбуваних на старій храмовій стіні, які треба розтлумачити. У нашій традиції ми говоримо про сутність і значення чаю, уособлених п’ятьма принципами. Однак ці п’ять аспектів не можуть розглядатися як щось відокремлене від чаю, на який вони час від часу посилаються. Принципи ці швидше і є та сама сутність, яку визначають і розвивають у нашій традиції. Ми приймаємо цих п’ять первинних форм чаю не як символічне завершення, до якого спрямовується наша чайна практика, а як цілісну сутність свого чайного життя. Вони і є той чай, який ми п’ємо й розповсюджуємо – і листя, і настій разом. Ця чаша, що парує чаєм, і є отих п’ять функцій, і якщо ви не подасте разом із нею одну або декілька з них, то це не буде Чай. Ми даємо визначення нашому чаю через збирання, обробку й приготування, проте важливішою є та енергія, з якою ми робимо всі ці речі, і яка має знаходитися в згоді з одним чи декількома з цих п’яти принципів.
Якщо ми розглядаємо цих п’ять цінностей як щось, до чого треба прагнути – як кульмінацію Ча Дао, наприклад,– то насправді це очікування буде марним. Ці п’ять сутностей і є чай. Вони вже закладені в ньому: як рослина, напій, культура й Дао. Вище ми зазначили, що ці п’ять сутностей є тим, чим чай для нас є; не те, що він символізує. Тому ми маємо продемонструвати їх у нашому чаї, а не вдаватися до якоїсь езотерики. Отже ці п’ять принципів на часте запитання “А що чай означає?” не відповідають. Проте запитання “Що таке чай?” точніш за все можна задовольнити нижченаведеним переліком; принаймні, це стосується нас.
Безумовно, важливо наголошувати на тому, чим для нас є чай з погляду традиції, адже необхідно систематизувати те корисне знання з метою подальшого передавання майбутнім учням. Та ми також застерігаємо від того, що ідеї зачасто переходять у жорсткі конструкції, і має лишатися можливість погоджуватися з ними або ні. Цей перелік не є якимось чайним дороговказом для всіх – це те, як ми визначаємо за нашою традицією свій власний розвиток і прояв чайного життя. Чай наш має служити доказом тих цінностей, і на їхній воді він повинен заварюватися, аж допоки настій, аромат і навіть та пара, що здіймається від чаю,– все це не буде увібране з ними разом. Ось як ми визначаємо чай:
Чай – це Природа
Чай – це Медицина
Чай – це Серце й Дух
Чай – це Дружба
Чай, як Учинок Доброзичливости
Чай – це Природа
Це листя є ґрунтом і скелями, вітром і водою. Через них, коли п’ємо чай, ми немов опиняємось на природі просто неба. І також воно є уособленням того, що знаходиться поза межами нашої планети, коли листя поглинає сонце, місяць і світло зірок у процесі фотосинтезу. Рослини не мають відчуття роз’єднання чи відокремлення від їхнього середовища: вони вдихають і видихають, приймають дощ і сонце, мінерали й енергію. Усе це тече крізь них, незалежно від того, отримують вони його чи віддають. Рослини є частиною свого навколишнього середовища, вони невід’ємно пов’язані з Життям навколо. Чай пропонує нам цю єдність, адже ми теж частина цієї Землі й виросли з неї так само, як і він. Коли ми ковтаємо напій із цієї цілющої рослини, межі між зовнішнім і внутрішнім світом розмиваються: спочатку чай не є ми, та потім…
Ми п’ємо чай, щоби відродити наші зв’язки із Землею і Небом. Він розповідає нам про наші власні першоджерела у воді й камені, мінералах і рослинах. Без дерев у нас би не було ані їжі, ані повітря для дихання. Вони так само необхідні для нашого існування, як і решта складових нашого тіла. Ми пов’язані з ними найтісніше, бо дихаємо їхнім повітрям, їмо їжу з них і вбираємо їх у свої тіла, розуми й душі. Нам треба навчитися знову відчувати свою залежність від Природи, як це робили наші предки. Багато людей у ці часи майже не сприймають через свою повсякденну свідомість, наскільки ми пов’язані з рослинами.
Чай є одним із учителів рослинного світу: як той, що з’єднує нас із джерелом, він виріс із Землі, щоби стати нашим провідником. Він говорить мовою світу, який є глибшим і набагато давнішим за суспільство, у якому ми зараз живемо.
У найпростішому своєму розумінні, яким воно сходить з гір – далеким від міста та його шуму – Чай і є Природа. Давні китайці казали: “Чай несе Природу в суспільство.” Так, легше за все відірвати чай від Природи, коли п’єш його в якомусь чудовому чайному домі десь у центрі міста. Та про що Чай би вам мовив, коли ви злилися з Природою через нього, а саме листя було оброблено в шкідливий для цієї Землі спосіб? Чи не волав би він про допомогу?
Нехтувати джерелом походження, як прояв нашої колективної системи цінностей, для нас більше неможливо. Зараз, коли ми щось оцінюємо, значно важливішим є те, яким шляхом воно виробляється і звідки воно походить, ніж яке задоволення нам принесе. Тому чай вищого ґатунку має вироблятися збалансованим і чистим; одного лише приємного смаку від нього вже не достатньо. Те, що ми п’ємо, є частиною природного циклу від дощу до скель, від насіння до молодого деревця, від неба до листя. Ми входимо до цього процесу Природи й віднаходимо в ньому себе. З цієї причини важливіше, щоби чай поважався більше за листя. Чай – це дерево. А кожне дерево має душу – унікальне єство, з яким слід спілкуватись, а не намагатися вказувати йому, як задовольняти наші смаки.
Чай також є Природою в ширшому, трансцендентному сенсі – це Вхід до самого Існування. Чай є Природа, і, як усе в Природі, він з’явився через процес Її творення – без сонця, неба, землі чи зірок не існувало би жодного чаю, про який можна було говорити. Усе це стосується Дао, і пиття його часто призводить до “повернення”.
А втім, слова наші ніяк не претендують на якесь там відчуття довершености…
Чай – це Медицина
Навчитися шанувати цілющість у Чаї – дуже важливо для нас. Він є великим цілителем тіла, розуму й духу. Найдавніший довідник з китайських лікарських рослин у згадках про чай стверждує, що він «прояснює очі». Цей вислів дуже переконливий, і тому Шень Нон, батько китайської медицини, називав чай «царем усіх лікарських рослин». Очі проясняються тоді, коли душа й тіло знаходяться в злагоді.
Чай є «ліками» в тому значенні слова, як його розуміли тубільні американці: те, що центрує і пов’язує нас зі світом і всім життям. Медицина підтримує нас у зв’язку із Землею та всім життям на ній. Здоров’я тіла, розуму й духу, як допомога цій гармонії, з неї ж і зростає. Здоров’я дуже близьке до гармонії. Коли наші тілесні функції в злагоді, внутрішньо й зовнішньо, ми здорові. Те ж саме можна було б сказати про розум і дух. Себто, якщо ви маєте якісь негаразди, то пийте чай; якщо ні… то пийте чай!
На певному рівні досвіду люди дійсно можуть спілкуватися з рослинами – це той рівень, який наші предки використовували мільйони років. Знання від рослин допомагає нам поєднатися зі Священністю цієї Землі й своїм власним місцем на ній. Така мудрість лікує не тільки індивідуально – вона також допомагає нам змінювати структуру нашого суспільства збалансованим, здоровим шляхом і тим застерігає нас від створення загрози всьому життю на цій планеті, що зараз, через свою неузгодженість, ми й чинимо.
Чай – це адаптоген, що допомагає пом’якшити не тільки якесь, а, можливо, навіть усі нездужання. Живі чаї мають хист знаходження і лікування будь-якого нашого нездоров’я, незалежно від того, фізичне воно чи духовне. І до того ж чай можна використовувати щодня. Цим він відрізняється від більшости цілющих рослин, придатних до лікування лише якихось специфічних захворювань, і які, коли ви здорові, можуть вам навіть нашкодити. Його адаптогенна активність поширюється не тільки на наші тіла – він також пристосовує наш дух до будь-яких обставин. Є один старий вислів: «Досить дивно, що чайник може запропонувати нам водночас як чудову й затишну самоту, так і товариство й спілкування». Чай має особливість пристосовуватися до енергії будь-яких зборів: від глибокої тиші до великого свята.
За цією традицією ми культивуємо повагу до чаю як до цілителя. І специфічні аспекти цього не важливі. Незважаючи на знайдені докази науковців про те, що чай запобігає раку, допомагає регулювати кров’яний тиск тощо, ми не про це говоримо, коли згадуємо його цілющі властивості. Чай значно більше, ніж просто засіб, який приймають заради лікувального ефекту. Чай зцілює. І разом із можливістю підтримувати належний кров’яний тиск, лікувальні сили його на цьому не закінчуються, принаймні, не в тому його сутність – він зцілює істотніше, так би мовити, на світовому рівні. Він може наново зцентрувати нас у нашому джерелі. Ви випиваєте декілька чаш, і як сказав великий чайний поет Лу Тун: «Останню вже не було потреби пити, адже відкрилась мені путь у царство безсмертних». Навіть серед сум’яття великого міста чай може перенести нас до цілющого простору.
Чай – це Серце й Дух
Чай є духовним шляхом, Дао. Коли ми живемо чайним життям, ми усвідомлюємо, що в усьому тому, що робимо, ми готуємо чай. Те, що ми їмо, так само впливає на наш чай, як і те, яким чином ми ставимося до людей. Один із наших майстрів завжди повторює: «Якщо ви хочете навчитися готувати чай, то спочатку вам треба навчитися бути людиною». Та про це легше сказати, ніж зробити.
Рікю лишив нам чотири якості чаю: Повагу, Чистоту, Гармонію і Спокій. Вони складають основу будь-якої чайної практики. Ми маємо плекати шанування до чаю, до наших гостей і до себе, свого чайного посуду й чайного простору. Ми вдосконалюємо цю повагу через очищення себе, свого приладдя і свого чайного місця, бо воно все насправді священне. Очищений простір приводить до спокою, як внутрішнього, так і зовнішнього. А коли ми в спокої, ми знаходимо відчуття довершености, присутність. Ніщо не втрачене в цьому моменті. Через це чотири якості як єдине ціле заварюються в один настій. Ковток такого еліксиру може змінити нас назавжди.
Чай – це шанування звичайного моменту: ушановування структури дерева чи каміння, сонячного світла, що осяває струмок диму від пахощів чи пари від чаші… Ідеться про пошук потаємного в усьому, у кожній миті свого життя. Якщо ми заварюємо чай у пошані, то ми очищуємося; а чим чистішими стаємо, тим з більшим шануванням ми можемо заварювати. Спокій і гармонію також плекають усередині й зовні. Спочатку ми практикуємо зовнішній спокій задля досягнення міцної внутрішньої непорушности. А коли ми перебуваємо в непорушності, то вже не має значення, чи є якийсь неспокій навколо нас. Тоді ми можемо заварювати чай у центрі міста й усе одно відчувати й ділитися спокоєм з иншими.
Кажуть, що Шлях Чаю на 80% складається з очищення – внутрішнього й зовнішнього. Ми працюємо над очищенням своїх сердець, щоби готувати чистіший чай, який захоплює людей, зцілює їх і пов’язує з Природою. Це вимагає покірности, чистоти, уважного й медитативного розуму та инших сприятливих якостей. Якось учень запитав свого майстра про те, як написати довершений каліграфічний сувій, на що майстер відповів: «Удосконалюйся сам і пиши природно!» У той же спосіб ми пізнаємо наш розум Дзен у своєму чаї – ми вдосконалюємося самі й заварюємо природно. Тоді наша мудрість передається світові через наш чай, що промовляє гучніше за будь-які слова й до того ж набагато прямішим шляхом.
Найважливішим елементом у гарному чаї є не чайний посуд, вода чи деревне вугілля; і то навіть не листя. Це скоріше розум того, хто його заварює. Деякі з наших найкращих чаювань, що найсильніше вплинули на нас, відбувалися в простому оточенні, а про той чай навіть нема що розповісти – такий собі зелений чай, заварений у старій тріснутій чаші. Та иншим разом ви бачите, як дуже коштовне листя у найкращому оточенні псується надмірним дуднінням еґо, яке, на превеликий жаль, ним просто нехтує. Коли чай віддають або приймають з усією щирістю серця, то трапляється диво.
Живий чай – це листя, що зростало в гармонійних, екологічних умовах, і воно сповнене Ці цієї Землі. Це також і те, що ми робимо з тою енергією, яку колись нам було надано. Те, чому ми навчилися після спілкування з нашим майстром, Листям, і як ми застосовуємо ту мудрість – усе це є важливими визначниками прогресу. Якщо ми не прислуховуємося до Його мудрости, Воно може відвернутися від нас. Ми маємо навчитися наслідувати Його образ життя, Його живий і сяйливий дух чаю. Це означає, що Повага, Чистота, Спокій і Гармонія не були знайдені Рікю – він лише назвав їх. Вони є природними якостями Чаю самого. Рікю навчився їм від нього, і ми теж маємо це зробити. У здійсненні подібних якостей у нашому житті ми живемо енергією самого Чаю – ми стаємо проявом чайного духу.
Чай – це Дружба
Чай завжди був символом цивілізованого світу й миру. «Із чаєм знаходиш друзів»,– цей старий вислів визначає настрій, який ми поширюємо з ним. Чай не завжди глибокий і незвичайний, иноді це просто час або простір тихої радости, де можна святкувати старих друзів і здобувати нових. Він розслаблює і звільнює нас від еґоістичних промов, які ми зазвичай маємо. Спокійні й радісні, ми можемо залишити своє еґо біля дверей разом зі своїми черевиками. У першій відомій книзі про чай Лу Юй, чайний мудрець, писав, що чаювати щоранку було для нього єдиними годинами дня, коли він міг бути впевненим, що навіть сам імператор у цей час робить те саме. У Японії чайна кімната була єдиним місцем, де люди різних класів і звань могли б зустрітися і поспілкуватись вільно від усіх соціальних обмежень. І коли вони через чай скидають усі свої маски, то самі виявляють свою щирість і одвічні зв’язки поміж собою.
У цьому чайному просторі ми всі висвячені. Немає ані класів, ані звань чи ступенів. Ми всі чисті й вільні, і це дозволяє нам приязно розмовляти. Чай за століття поєднав людей, культури й країни. Лу Юй також казав, що справжня чайна людина ніколи не відмовиться від запрошення на чаювання. Навіть якщо нас запросив наш ворог, то все одно йдемо – ми знаємо, що це може стати чудовою нагодою на примирення.
У наші дні ми часто забуваємо про вагомість простіших подарунків: чашки чаю, щирого слухання близьких людей, чи, можливо, навіть непідробного погляду у вічі одне одному. Жоден ґаджет ніколи не зможе замінити справжній людський зв’язок. Почаювати разом – це величезна нагода поєднатися з тими, кого ми любимо. Чай несе затишний стан, у якому дружба квітне, поглиблюється, та й приготування його саме по собі вже є проявом приязні.
Чай, як Учинок Доброзичливости
Немає жодної майстерности в обслуговуванні себе. Ця традиція не вчить нас готувати чай – ми вчимося подавати* його. Справжня майстерність має бути саме в служінні людству. Разом зі своїм розвитком ми засвоюємо, що служимо еволюції свідомости як такій, а ці зріст і пробудження є безособовими процесами – природний рух світла вглиб життя. Із підношенням чаю ми пропонуємо свій дух у справжній спорідненості. Увесь рух у цю святу царину є спробою повернути дари, які підтримуватимуть нашу спільноту.
То є слушна нагода – приділити час і простір зціленню, коли ви від чистого серця подаєте чай иншим. Подібне розкриття часто змінює людей. Ніщо не може бути важливішим. У цей неспокійний час, коли ми стоїмо обличчям до невизначености майбутнього, лише еволюція людської свідомости врятує наш рід. Ця Земля не має ані екологічних, ані кліматичних проблем – вона має лише людські проблеми. А проблеми людськости не вирішуються політично чи економічно, адже вони є проблемами самої серцевини. Якщо й існують якісь ліки, то для цієї сутности вони мають бути також.
Чай поєднує дуже різних людей. Иноді ми організовуємо такі собі придорожні чайні килимки й подаємо чай перехожим, пропонуючи їм трохи присутности й серцевої доброти в чаші. Просто дивовижно, наскільки скидання взуття і сидіння на землі заради того, щоби випити чашу-дві, може мати сильний уплив на чийсь день. Задля розуміння чогось у це треба зануритись, і тоді воно приходить через співучасть. Якщо хочете осягнути Чай, станьте посеред парку чи ринку, при дорозі або храмі й подавайте такий чай, який є вчинком доброзичливости. Саме в такі моменти гість і господар зникають, і ми приходимо до єдности, у якій усі ми корінимося – це Світло, що сяє зсередини.
Статтю було надруковано в січневому числі
часопису “Global Tea Hut” 2013 року.
Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua
