Вісім чаш життя в чаї
Ми живемо в Чаї. Саме на цьому заснована наша Традиція. І хто би то не був – чайні ченці, які весь свій час приділяють цьому, чи ґазди, які здатні присвячувати лише частку своєї енергії Шляху Чаю – мета в усіх одна й та сама: пробудження і присутність через чай. Це життя і практика мають допомагати зрощувати власну глибинну мудрість, а потоді в цьому чистому дусі чаю ділитися внутрішнім спокоєм з иншими – листя і вода пропонуються вільно з усвідомленням єдности Буття і лікувальної сили в товаристві з Природою і одне з одним.
Для традиції дуже важливо лишатися живою. Це як чай, що матиме цілющу силу тільки тоді, коли він живий і сповнений енергії. Через це ми мусимо поводитися обережно з доґмами й формальностями задля дозволу майбутнім поколінням пристосовувати цей Шлях Чаю до істин і ситуацій, з якими вони стикатимуться. Нам треба передавати це високорозвинене знаряддя без схильности до концепцій чи слів, які їх оточують. Жива, плинна мудрість повинна бути гнучкою, зростати й адаптуватися до характеру цього світу. То має бути відкрита система, що здатна вбирати в себе й розвивати будь-яку істину в усі часи.
Ми подорожуємо разом як людські особистості – у кожного своя доля, кожен зі своїми унікальними здібностями й можливостями для служення. І наша мета полягає в тому, щоби сприяти пробудженій долі в кожному без виключень. Бо в нас на всіх одне серце й традиція в нас єдина – традиція Землі.
Ми умовно поділили життя в чаї на вісім чаш, вісім аспектів, але до них не треба ставитись як до одвічних істин. Цей поділ необхідний тільки для спілкування і він не є важливим. Набагато значущим у цій традиції є щоденне вживання цих восьми чаш чайного життя і обумовлені ним трансформації свідомости – прозріння, що сягають найглибших краївок цього світу, де на ясній поверхні кожної з восьми чаш, наче діаманти Індри, відображаються решта сім.
Один із наших майстрів каже: “Якщо ви хочете добре заварювати чай, то спочатку мусите навчитися бути людиною”. Наприклад, без медитації й молитви не буде майстерности в духовному, без чого життя в чаї є неплідним. Отже кожен з восьми аспектів цього життя, так як ми його проживаємо,– це фрактал у будь-якому иншому з них.
У Дзені вчителі часто ставлять своїх учнів перед коанами, щоби глибше зазирнути в їхнє розуміння традиції. Відповіддю на них є не якісь певні слова чи поезія, а швидше стан свідомости. Коли хтось реалізовує його, учитель це бачить, і тоді будь-яка відповідь стає прийнятною. Ось чому багато подібних діялогів зводяться до дослівного повторення майстром відповіді свого учня: коли учень давав відповідь, вона була неправдива, та якщо вона промовляється зі свідомости майстра, вона стає слушною. Подібно до цього життям у чаї треба жити, а не обговорювати його. Ці вісім практик є Дао, Шлях Життя. Якщо ви цілком не зануритесь у них, то не зможете їх зрозуміти.
Навіть якщо цей вступ і повинен допомогти з’ясувати роботу з її напрямами, та коли різні люди здійснюватимуть будь-що з різноманітних аспектів цього Дао, вони можуть сприйматися і відчуватися для них неоднаково, і справжнє усвідомлення їхньої ефективности прийде лише в живій формі кожного з них. Малюнки місцевої флори в енциклопедії дуже відрізняються від живих рослин у нескінченності їх різноманітностей. Настанови й розуміння є часто добрим заохоченням до практики, та все це скорше убога заміна навіть найменшій участі, так само як і обговорення чаю не замінить справжньої чаші. Як казав майстер Дзену, доказ знаходиться в самій чашці. Коли ті, хто пробудилися, випивають чашу вашого чаю, вони дізнаються про стан вашого розуму, у якому його було приготовано. Зрощування і поширення духовного пробудження через чай є давньою традицією, можливо навіть старішою за людство.
Вісім чаш життя в чаї:
- Майстерні методи; Етична чистота
- Досконалий розум; Медитація
- Покірливість і Вдячність; Навчання, Споглядання і Молитва
- Чистота моральна й фізична
- Фізичне здоров’я; Дієта та Рухливість
- Зцілення і Спільнота; Робота й Служення
- Зв’язок із Великою Природою; Чай із чаш
- Витонченість і Краса; Чай Ґонфу
Майстерні методи; Етична чистота
Аніж розмірковувати про правильне й хибне, наводити докази чи засуджувати, ліпше визначимо моральність у термінах управности, цілісности й здоров’я. Ми є тим, що ми робимо, і те, як саме ми поводимося з собою та иншими, впливає на наш чай. Саме тому ми маємо шанувати життя, а не вбивати; з любов’ю до свободи від матеріяльного володіння уникати зажерливости й пристрасти. Ми усвідомлюємо, що наші дії, слова й, найважливіше, наші думки по відношенню до самих себе й до инших усебічно впливають на нашу можливість жити життям у чаї. Замість того щоби формалізувати етичні норми поведінки, ми вправляємося в смирности й розпізнаванні істинної Єдности Буття. Із цього усвідомлення виникають справжні любов і співчуття, і саме в такому стані всі наші дії будуть чистими. Тільки так ми будемо з гідністю ступати цією землею. Коли Єдність усвідомлюється, то вже неможливо чинити щось без вправности: життя як чай – перетікає з однієї порожньої посудини в иншу. “Люби й роби те, чого прагнеш”,– так можна узагальнити цей закон.
Досконалий розум; Медитація
Без досконалого розуму ми ніколи не будемо тримати голову високо, які б чудові наміри не мали. Розум – то міцний і могутній слон, що може як служити, так і руйнувати. Тому наші центри й школи завжди будуть місцями для медитацій, рівно як і життя в чаї в цій традиції матиме у своєму складі ранкову й вечірню медитаційні сесії, щоби обрамовувати кожен день у спокій та центрованість. Також у житті кожного чайного прочанина мають бути триваліші ретрити. Так само як ми потребуємо щодня пірнати час від часу глибше в цілющі води мовчання, нам треба иноді глибше дихати задля балансування періодів активности й недвижности й робити це з присутністю. Наш розум – скаламучені води, і тільки спокійна нерушність може додати чистоти, якої ми шукаємо у своєму чайному житті. Зв’язок між чайником для води, чайником для заварювання і чашками є довершеним у їхній порожності, що пов’язує їх усіх. Саме порожність посуду робить його корисним і поєднує його з иншим. Ось так усі величні чаї виходять з медитативного розуму.
Покірливість і Вдячність; Навчання, Споглядання і Молитва
Сутність усіх релігійних ритуалів полягає у справжній довершеності й проголошенні стану буття – коли невидиме стає видимим на фізичному рівні. Ми створюємо вівтарі нашим власним внутрішнім істинам. Коли я, низько вклоняючись, підходжу до Будди, то б’ю чолом пробудженню і спокою всередині себе. Я спочатку навчаюсь скорятися Божественній природі в собі, а тоді починаю отримувати мудрість від людей, місць і речей, що оточують мене. Щоденні молитви й споглядання сприяють моїй медитації і чаю, так само як допомагає і теоретичне вивчення осяянь майстрів минулого й сучасности – у них я знаходжу дороговкази до моїх істин, що містять слова й шляхи, яких я потребую для висловлення свого досвіду, сили й надії иншим. У цьому вивченні ми не намагаємося повторювати будь-кого зі святих, мудреців чи провидців, а швидше шукаємо натхнення і вказівки в нашому пошуку самих себе. У молитві ми не прагнемо донести до Божественного наші бажання, а радше виявити свої найглибші істини. Ми шукаємо, як створити у своєму житті священне місце, яке б завжди нагадувало нам про нашу справжню подобу. У оточенні квітів, фруктів, пахощів, чаю та світла ми пам’ятаємо, і наша церемонія, власне, стверджує цей факт, що ми є Матінкою Природою, ми є стражданням і прощенням, і наша природа – це природа Будди. Справжня молитва благає про прощення, і вона може виникнути як подяка за нескінченне благословення, що ллється щодня на кожного з нас; чи це молитва про добрість із любов’ю та поділ наших заслуг з иншими на цьому духовному шляху; або ми молимо Бога чи наше вище Я, щоби Вони відкрили нам свою Божественну Волю і дарували силу прийняти Її. Ми молимо, щоби Воля Божа, не наша власна, розкрила себе через наш внутрішній зв’язок із Дао. І коли ми бачимо цей шлях, ми просимо про прийняття і сміливість іти ним. Вища майстерність у приготуванні чаю – це коли він сам визначає, як його треба готувати. Так само й у житті: ми маємо “прибратися з дороги” й дозволити цій вищій течії вільно проходити крізь нас. Так чай струмує чайником і чашками.
Чистота моральна й фізична
Шанування і чистота сприятимуть життю в чаї, а також взаємодії спокою і мудрости через чай. Чистота має поширюватися на всіх рівнях, від тіла й до чайної кімнати, духу й розуму. Ми мусимо поважати простір і все те, що наповнює його – існує навколо нас – і підтримувати свої домівки, а особливо свої місця для чаювання, чистими та ясними, щоб усі ті, хто заходив до них, навіть і ми самі, знаходили тут спокій. Нехай розгублений чи сум’ятливий розум відчуває тут злагоду й чистоту, особливо якщо той сум’ятливий розум наш власний. Є якийсь глибокий спокій у тому, коли ви уважно викладаєте все своє приладдя для чаю і потім оглядаєте його впродовж декількох хвилин медитації. І як усе справжнє в житті, ваше чаювання не має лишати по собі жодних слідів: усе повинно бути ретельно очищено після того, як чай було подано, і гості розійшлися. Так само це стосується і внутрішнього: коли попередні наші чаювання лишають всередині якийсь осад і цим змушують нас до розумових порівнянь, то воно не йде нам на користь, перешкоджає зв’язку з теперішнім моментом. Коли все скінчиться, змийте будь-які сліди чаю, ретельно вичистіть – внутрішньо й зовнішньо – у такий спосіб, щоби ваші гості збагнули, що є лише одна зустріч, один шанс. Саме так справжня присутність і зв’язок будуть мати можливість зростати у вашому житті й чаї.
Фізичне здоров’я; Дієта та Рухливість
На жаль, більша частина цього світу вдалася до розмежовування життя: тіло для докторів, розум для психіатрів, душа – релігії. Справжнє зцілення потребує уніфікації цих штучних огорож. Життя в чаї – це звичайне життя, і воно поширюється однаково на всі аспекти істини. Священне має текти крізь тіло й дух і тим самим поєднувати, а тоді й цілком перевершувати всі умовні кордони. Те, що ми їмо, неймовірно впливає на наш чай. Чиста їжа – вона або вегетаріанська, або та, яку підносили й потім приймали з відкритим чистим серцем. Ми повинні підтримувати фізичне здоров’я, аби мати також і міцний дух. Чай завжди ототожнювали з медициною в її найчистішій формі. Ми п’ємо його задля того, щоби вивести токсини як з наших тіл, так і з наших сердець. Так само приготування чаю викликає течію енергії крізь наші тіла. Через те ми практикуємо Ціґон, Тайдзіцюань чи Йоґу, що робить цей потік виточенішим, адже ми знаємо, що воно впливає на те, як ми живемо та як ми готуємо свій чай.
Зцілення і Спільнота; Робота й Служення
Служення нашому світові – єдина причина, заради якої ми шукаємо майстерности в чаї. Ба більше, можливо це парадокс, та фактично шлях до самої майстерности складається зі служення, адже майстерність ця без нього недосяжна. Зрощуючи внутрішнє усвідомлення і спокій, ми маємо прагнути розділити їх з иншими. Коли ми віднаходимо Єдність у середині самих себе, то в той же час ми присвячуємо себе шляхові зцілення цього світу через кожну чашу, бо жодна істота не може бути здоровою в нездоровому середовищі. Ми є цією землею, цим повітрям, цими горами й цим чаєм; і розділення цього – це також ми. У спільноті ми знаходимо силу й підтримку, приклад і головування. Разом ми зможемо досягнути значно більше, ніж кожен з нас поодинці. Цю традицію викувано з поєднаних знань чайних майстрів, мудреців, провидців і самітників від прадавніх часів до сучасности. Тому жертвуймо свій час, гроші й енергію на поширення пробудження і зцілення через чай та розділяймо це життя і цей Шлях з усіма істотами. Як практика, служення допомагає нам звільнитися від наших планів і прагнень на користь себе, до глибини душі поєднуючи нас із иншими. Також ми маємо працювати над тим, щоби вийти за межі роздвоєння між святим і мирським. Усе, що ми робимо, і є нашим власним життям, і немає нічого, що би не належало нашому Дао. Замість того щоби здобувати багатство, владу й славу за межами свого центру, ми повинні знаходити засоби для існування саме на цьому духовному шляху й подорожувати разом з цим. До того ж ми маємо розглядати нашу працю в суспільстві як один із різновидів служення, що дозволяє нам жертвувати дещо зі своїх запасів, так само як і можливість працювати на самих себе, з усією відповідальністю і тими взаєминами, що зустрічаються в цьому світі. Так як і лотос, ми не можемо вижити без цього болота.
Зв’язок із Великою Природою; Чай із чаш
Листок – то найвища священна книга. Чайні сутри писалися не мовою людини, а мовою гір і лісів, землі й повітря, струмків, річок, сонячного й місячного світла. Це листя містить у собі величезну кількість томів. Якби ми тільки навчилися розуміти його мову… У прадавні часи казали, що листок упав у казан до Божественного Імператора Шень Нона, коли той сидів у медитації. Легенда ця свідчить нам про необхідність існування людини для царства рослин, щоби звернутися до нас і вказати нам про наше походження. Коли ми п’ємо чай із чаш, ми повертаємося до найдавнішого способу заварювання. Так чай пили протягом тисячоліть. І як і вони, через це ми так само шукаємо поєднання з Духом Чаю. У листі й воді ми знаходимо простий зв’язок із Природою і корінням; ми занурюємось у глибини нашого часу та еволюції, щоби віднайти своє джерело. У такий шлях ми також вимиваємо будь-які домагання на звання експертів, не дозволяючи собі набути через практику відчуття зверхности, яке призведе до втрати єдиного шансу на зв’язок із Природою, иншими й самим собою. Ми п’ємо чай із чаш у хижці шамана задля зцілення і тиші, мудрости й рун, що своїми випаровуваннями-прожилками натякають на шлях до відкриття Великої Таємниці.
Витонченість і Краса; Чай Ґонфу
Наше чайне життя не тільки зміцнює зв’язок із Природою через Листя, а ще й співнастроює зі своєю сутністю. Тому необхідно розвивати внутрішню і зовнішню гармонію, плин з абсолютного у відносне. Ми вивчаємо цей потік через вправляння у чаї Ґонфу, розвиваємо свою чутливість і витонченість, коли готуємо чай щоразу краще. Ми повинні витрачати необхідний час як на відповідні вправи задля витоншування свого смаку, своєї чутливости до настою і його Ці, так і на деяке наукове вивчення чаю і духовних матерій тощо – для розвитку свого інтелекту. Ми мусимо бути в змозі чітко висловлюватися про чай і духовні матерії і комфортно при цьому почуватися. Чайна майстерність передбачає вишуканість у всіх видах чайного посуду, дискусій, приготуванні й поданні. Нам треба розпізнавати сухе листя за виглядом і ароматом і вміти приготувати його з усією витонченістю і красою, що перевищують звичні. Ми маємо докласти всіх зусиль у заварюванні чаю в той спосіб, яким він сам хоче бути завареним, щоби дізнатися про його внутрішню природу й стати вишуканою частиною цього потоку. Ми також маємо розвивати естетичну почуттєвість, усвідомивши, що краса походить від Божественного, і що це також істотно впливає на нашу спроможність трансформовувати инших через чай. Чудове оформлення чайного простору сприяє перетворенню людини. Уся ця витонченість повинна направити наш дух і навчити нас, як нам жити у вишуканості.
Стаття з’явилася в часописі
”Global Tea Hut” у лютому 2013 року.
Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua
