Приготування до чайної церемонії.

Ву Де

Упродовж свого короткого життя ми часто не помічаємо з одного боку незначних, проте вельми дорогоцінних моментів. Ми все швидше несемось до поставлених цілей, пропускаючи безліч можливостей, чудових і натхненних. Чай учить нас сповільнюватися і насолоджуватися кожною дрібкою цих митєй. Ми дізнаємося, що те, з якою відданістю ми готуємося до чогось, впливає на результат і визначає нашу здатність цінувати це. Якщо квапимось отримати, готуємось недбало, то наш бурхливий розум не дозволить потім насолодитися досягнутою метою. Підготовка — це і є сама церемонія!

Важливо завжди усвідомлювати, що підготовка до чайної церемонії — це і є сама церемонія, а не щось, що їй передує. І насправді так можна казати про будь-яке мистецтво. Те, як нарізають і обробляють овочі на початку, визначає кінцевий вигляд страви не менше за будь-який наступний етап її приготування. Так само й спосіб змішування барвників упливає на колір картини не менше за покладені мазки. Репетиція перед концертом — така ж сама його сутність, і вона відіграє таку ж важливу роль, як і будь-які сценічні реквізити, динаміки чи навіть авдиторія. Визнання факту, що те, як ми готуємося до наших церемоній, є їхньою складовою частиною — це двері, крізь які ми проходимо, обтрушуючи пил з ніг, щоби почати подорож Чаю. Момент, коли ви усвідомлюєте й починаєте практикувати повсякденне життя як чайну церемонію або як підготовку до неї, і бачите, що обидва ці аспекти насправді нероздільні, є моментом, коли чай стає Дао — образом життя і засобом самовдосконалення. До цього часу чай буде тим, чим ви займаєтеся, що п’єте або чим розважаєтеся як гобі. У тому немає нічого поганого, та нам усім потрібен спосіб життя, бо без дороги ми загубимося. Якщо чай не є вашим дороговказом, а лише союзником у життєвих мандрах, спробуйте використовувати його як допомогу в пошуках свого Шляху або як поглиблення зв’язку з цією дорогою, куди б вона вас не вела. Проте на всіх шляхах ми маємо розуміти, що все, що ми робимо в житті, є частиною нашої практики.

Коли ми усвідомлюємо, що наша підготовка до чайної церемонії і є сама церемонія, а також розуміємо, що все, що ми робимо, насправді є підготовкою, ми починаємо жити нашим чаєм. Ми бачимо, що те, як ми робимо будь-що, є тим, як ми робимо все. Ми завжди готуємо чай — у кожному кроці, у кожному подиху щодня. Зрештою, незалежно від того, як ми визначаємо себе — як художника, музиканта чи Чадзіна — ми проведемо значно більше часу на землі, ходячи, зав’язуючи шнурки, нарізаючи овочі та готуючись до сну, ніж займатимемось тією діяльністю, що цінуємо понад усе, якою б вона не була. І коли ми починаємо розуміти, що те, як ми робимо ці буденні речі, насправді впливає на те, як ми малюємо, створюємо музику, танцюємо, займаємося йогою чи готуємо чай (незалежно від того, що є нашим Дао), тоді ми переходимо до життя в гармонії з цим Дао. Практикувати чай означає жити ним. І не тільки в ті моменти, коли ми сидимо в чайній кімнаті. Воно й у тому, як ми ходимо, прибираємо, створюємо наш життєвий простір, ставимося до инших — це в нашому серці.

У такий спосіб Ча Дао досягає того, чого прагнули всі давні майстри на Далекому Сході: узгодити мікрокосм із макрокосмом і навпаки. Великий дзенський Майстер Доґен казав, що коли людина справді осягає одне вчення, вона осягає їх усі. А осягнути піщинку — означає осягнути весь Усесвіт. Кожна чайна церемонія є сукупністю всіх церемоній минулого, сьогодення і майбутнього. Насправді це прояв усього, що коли-небудь існувало, від початку світу й усіх його численних обертів, орбіт, сезонів, місяців і днів — усі історії всього людства привели нас до цього часу й місця. Тут, у цій миті простору й часу, ми тримаємо нашу чашу. Ми тримаємо Всесвіт, що проявлює себе.

Приготування

Підготовку до церемонії можна розділити на чотири етапи: необхідні матеріяли, прибирання, часі (chaxi) та стан розуму-серця (сінь). Усі ці аспекти мають вирішальне значення для будь-якої церемонії і слугують не лише фундаментальними положеннями, на яких готується чай — вони так само, як і церемонія, є практикою.

Оскільки світ дедалі більше схиляється до поспіху, у суспільстві формуєся культура, орієнтована на досягнення мети. Подекуди це приносить користь, однак має воно й свою ціну, адже, зосередившись на нагороді, ми часто ігноруємо залишене позаду на шляху до неї, завдаючи шкоди навколишньому середовищу та якості життя. Існує давня індійська оповідка, у якій учень питав свого майстра, скільки часу знадобиться, щоби стати мудрим. Майстер відповідав йому: «П’ять років». Учень нетерплячий і вважав, що п’ять років — то надто довго, тож питав знову, цього разу пропонуючи щодня медитувати й молитися. «Десять», — сказав, як відрізав, старий майстер, навіть не відірвавши погляду від їжі. «А якщо я стану ченцем, як ви, і буду практикувати безперервно?» На що старий різко відповів: «П’ятнадцять років!» Молодого учня це дуже збентежило. Почухавши голову, він запитав: «Як це так? Щоразу, як я присвячую більше свого часу й енергії, моя мета — мудрість — віддаляється?» Майстру сподобалося це питання, і він підняв очі від їжі з усмішкою, виказуючи: «Ось ми й дісталися до суті». «Відривати погляд від того, що ти робиш, щоб подивитися на свою мету, означає, що ти час від часу хибиш, сповільнюючи свій загальний прогрес. Позираючи одним оком на мету, ти напівсліпий і зможеш приділити лише частку уваги тому, що робиш у цей момент, а отже половину роботи доведеться виправляти пізніше. Дивлячись на мету обома очима, ти повністю сліпий. Тоді ти витратиш утричі більше часу, щоби пройти той самий шлях… Раджу тобі зосередитися на цьому моменті, оскільки все, що розвинеться пізніше, залежить саме від нього. Тільки перебуваючи тут і зараз, ти зможеш розвинути мудрість. Відпусти те, яким може або не може видаватися майбутнє». Заздрісно позираючи з вікна середньої школи на старшокласників, ми забуваємо, що вони теж колись були першачками. Не усвідомлюємо ми й того, що, роблячи так, ми пропускаємо уроки, які нам пропонують саме зараз, а вони всі ведуть до дверей старших класів.

Одним із ключових елементів чайного життя є вміння сповільнюватися, розвивати терпіння і усвідомленість задля того, щоби вкладати більше душі й серця у найдрібніші речі. У такий спосіб ми вчимося жити повніше в цьому моменті, бути присутніми та сповільнюватися настільки, щоби зануритися в дрібниці життя — у магію буденности. Коли чашка чаю починає нас зачаровувати, пара стає дивовижним видовищем, ледь помітні передзвони посуду перетворюються на маленьку симфонію, а аромати й смаки занурюють нас ще глибше в мить, що починає розтягуватися над гірським небокраєм, змальованим чаєм. Таким чином ми вчимося цінувати й розпізнавати дрібні деталі свого життя. Адже якщо можна вкласти в чашку чаю все своє серце й душу, то також можна й навчитися жити в такий спосіб — бачити красу в колиханні листя, кульбабі чи маленькій комасі, як ми всі робили це в дитинстві, коли моменти й світ були більш пробудженими. Тому ми можемо розпочати дослідження чотирьох аспектів приготування у зворотному порядку — з наших власних сердець і розуму.

Існує давня китайська оповідка, у якій учень запитує майстра каліграфії, як намалювати ідеальний сувій, на що майстер відповідає: «Удосконалюйся і пиши природно». Так можна сказати про будь-яке мистецтво, і про чайне також. Найважливішою частиною будь-якої церемонії є не чай, вода чи посуд, і це не спосіб заварювання — це серце та розум того, хто заварює. Саморозвиток починається тоді, коли ви усвідомлюєте, що ваш власний внутрішній стан породжує чай. Чаша, приготована зі спокійним серцем, веде того, хто п’є, до спокою. Коли ми починаємо поглиблювати свою присутність і усвідомлювати важливість дрібниць у своєму житті, наше приготування чаю покращується. Це вихор, у якому все закручується і розширюється як спираль: усвідомленість і повага до моменту поліпшують наш чай, який потім вчить нас жити більш усвідомлено в присутності, що покращує наш чай, і так це тече й тече…

Найпростіший і найліпший спосіб сприяти розвитку серця і розуму для чаювання — це почати практикувати медитацію. Насправді чай — це медитація в русі, а листя — те, що проросло з гілок і стовбура життя, укоріненого в подушку для медитацій. Щоденна ранкова й вечірня медитації принесуть більше користі вашій чайній практиці, ніж знаття температури заварювання, купівля кращого чайника для води чи навіть пошук вишуканого чайного листя. Ба більше, найкраще листя буде оброблене спокійним, умиротвореним розумом, і найліпший чайник теж виготовлятиметься з подібного настрою. Шлях від розуму до руки пролягає через серце. Медитація допомагає нам навчитися заспокоювати розум і тіло, створюючи розслаблену, легку та вільну позу без блокування каналів. Спокійний розум легко концентрується, стає чутливішим до руху та змін, а також більш спокійним і вільним, дозволяючи чаю заварюватися самому. Ось чому наше життя тут, у Центрі, починається щодня з медитації сидіння. Утихомирюючи розум до спокою, ми готуємося до чайної церемонії. Тому для нас чайна церемонія починається з практики медитації сидячи. Зрештою, Ча Дао — то на вісімдесят відсотків очищення, зсередини й зовні…

Прибирання

Прибирання є одним зі способів, у який люди по всьому світу виявляють повагу до своїх гостей. Однак підтримування чистоти нашого чайного простору, посуду та наших сердець також є важливою складовою практики Живого чаю. Не слід недооцінювати вплив чистого простору на розум, що приносить спокій та вмиротворює серця. Коли ми входимо в простий, чистий простір, ми одразу починаємо заспокоюватися та повертатися до свого серця. Підтримування чистоти й охайности в ньому також вшановує чайну кімнату, нагоду, наш посуд і сам чай, незалежно від того, п’ємо ми його наодинці чи з гостями. Під час прибирання ми вчимося шанувати моменти чаювання, залучаючи більше усвідомлености й присутности у своє життя. Кожен рух ганчіркою для пилу — це те саме, що підняти черпак, щоби налити трохи звареного чаю або піднести чашу до губ. Чай уже почався в ту мить, коли ми вирішили прибратися у своїх чайних кімнатах.

Процес прибирання сам по собі також є потужною практикою. Прагнення підтримувати наші чайні куточки в чистоті, як до, так і після церемоній, може мати великий і тривалий вплив на те, як ми проживаємо свої життя. Захаращений розум наводить безлад у просторі, у якому він живе, і цей простір спонукатиме його ще більше захаращуватися. Так само просте, чисте й усеосяжне серце-розум створить простір, який буде дуже схожим на нього та який заспокоюватиме розум тих, хто опиниться в ньому. Через практику підтримування в чистоті й охайності своїх чайних кімнат ми виявляємо повагу до наших гостей, і вони всі відчуватимуть себе вшанованими через наші зусилля. Також ми виховуємо чистоту, повагу та спокій у своєму власному житті, створюючи простір, який нагадує погляд нашого серця на світ. І в глибині душі ми всі процвітаємо в чистому, спокійному середовищі, яке є здоровим для тіла, розуму й духу. У чайній практиці ми прагнемо створити це для наших гостей, утримуючи простір, у якому вони можуть повернутися до миру, що вже є в їхніх серцях, випивши трохи чаю в тиші та дозволивши енергії рослини повести їх туди.

Не слід недооцінювати роль, яку відіграє атмосфера приміщення під час церемонії, так само як не можна недооцінювати прибирання до та після чайних церемоній, що є невід’ємною частиною життя в Чаї. Намагайтеся утримувати простір у чистоті, переорієнтувавшись від сприйняття прибирання як небажаної хатньої роботи до підходу, за яким прибирання є очищенням, необхідним для чудової церемонії. Подивіться на це так, що всі зусилля, які витрачаються на прибирання чайного простору до та після церемоній, є способом виказати свою любов до гостей. Це також стосується не лише простору, а й очищення і освячення серця. У такий спосіб ми стираємо межу між фізичним і духовним, унутрішнім та зовнішнім і починаємо жити у світі без розділення — там, де практика є життям, а життя є практикою. Отже, ми прибираємо заради самого прибирання, як вираз чистоти, яка є нашою справжньою природою. І в цьому просторі ми ділимося своїми серцями з иншими, хто також прагне такого спокою.

У день церемонії, навіть найменш формальної, варто приділити час на прибирання. Ми виявляємо повагу до гостей, прибираючи та прикрашаючи приміщення. Таким чином ми також вшановуємо саму подію. Саме те, що ви приділяєте час, аби зробити захід особливим, і робить його справді неповторним! Прибирайте всюди, навіть у тих місцях, які ваші гості ніколи не побачать, адже чистота простору — це справжня енергія, а не лише показ. Після того, як ви достатньо поприбрали, можна приступати до часі.

Часі

Усі чайні церемонії починаються з місця дії або з «чайної сцени (часі, 茶席)». Так стається, що результат будь-якої системи визначається її вхідними даними. Чай, вирощений у здоровому середовищі без агрохемікатів і з якомога менше порушеним біорозмаїттям, дає красиве й корисне листя. Подібно до цього, чим більше ви вкладаєте в чайну церемонію, тим більше отримуєте від неї. Чим ретельніше ми готуємося, тим більше вшановуємо саму подію і своїх гостей. Сюди входить прибирання, прикрашання, а також практичні елементи чаювання, такі як набирання джерельної води (якщо ви маєте таку можливість), підбір чайного начиння, вугілля та джерела тепла, музики (якщо вам хочеться, щоби вона звучала), пахощів та решти деталей середовища, у якому готуватиметься чай.

Часі насамперед спрямована на те, щоби вшановувати нагоду, гостей та обраний чай. Для цього може бути підібрана певна тема, наприклад, повня або привітання одного з гостей. Найчастіше у повсякденному житті ми вшановуємо подію, поєднуючи свої чайні церемонії з Природою. Робити це просто неба легко, оскільки Вона оточує нас, а отже, є нашим часі. Проте під час чаювань у приміщенні ми часто прагнемо привнести Її всередину, нагадуючи собі, що ця церемонія є частиною більшого світу. Тобто це може бути осіннє листя восени, весняні квіти навесні тощо. Часі є мандалою — тимчасовим витвором мистецтва, що поєднує мить із Вічністю. Ми створюємо її, щоби вшанувати цей дорогоцінний час і простір та привітати своїх гостей. Ми також збираємо часі, щоб ушанувати чай, який ми готуємо, і важку працю єдиних справжніх чайних майстрів у світі — фармерів.

Одним із найвизначніших традиційних висловлювань про чай, яке передається з покоління в покоління, є «Ічіґо ічіе (一期一會)». У перекладі з японської воно означає: «Одна зустріч — один шанс». Жодна розмова про часі не буде повноцінною без розгляду цього глибокого вислову, адже він відображає сутність справжнього часі та чаювання, що відбуватиметься за ним.

Перед початком церемонії ці слова нагадують нам, що чаювання, до якого ми готуємося, є неповторним і сповненим можливостей. Вони просять нас ставитися до церемонії з такою ж увагою і повагою, як до зустрічі з дуже важливою людиною, що трапляється раз у житті, адже саме такою вона і є. Як той чистий аркуш, що був початком усіх величних творів літератури, музики й мистецтва, прибраний вільний чайний простір чекає, щоби ми нанесли на нього свої наміри щодо наступного чаювання, а часі символізують ці відбитки, покладені на папір, немов музичні ноти в тихому очікуванні, поки хтось сяде й заграє. Енергія і наміри, які ми вкладаємо в ці моменти, значною мірою визначатимуть результат цієї зустрічі.

Цей намір і стан розуму, з яким ми його втілюємо, настільки ж важливі, як і наш намір і стан розуму на початку зібрання. Не кваптеся готувати чайну зустріч, аби швидше перейти до самого чаювання! Адже якщо інструменти не налаштовані чи сцена не підготовлена належним чином, то не має жодного значення, наскільки добре гратимуть музику згодом — вона все одно звучатиме негармонійно. Приділити час на ретельну підготовку нового часі — це також важлива частина початку виходу сприйняття «приготування чаю» за межі лише заварювання та пиття. Якщо ми дійсно не можемо зібрати чайний стіл наново, без будь-якого відчуття терміновости чи поспіху, ми можемо принаймні зробити це подумки, тихо розмірковуючи, поки закипає перший чайник, про всі ті моменти, у яких ми сьогодні, можливо, відрізняємося від тих, якими були вчора. Будь-що, що вселяє в нас відчуття неповторности цієї миті, варте роздумів. Ми можемо розмірковувати над емоціями, пережитими напередодні, або над чимось, що колись здавалося важливим, а тепер минуло. Можна помітити нову пляму на підлозі або те, як змінилося сонячне світло з весни. Чим тонше, тим краще, та навіть поверхневіші зміни, такі як нова ластовинка чи зачіска, варті уваги.

Готуючись до чаювання, ми спочатку прибираємо та очищуємо стіл, а потім прикрашаємо нашу чайну зону, і саме з бажання вшанувати гостей та саму подію починається наша практика часі. Добре продумане й гармонійно оформлене часі ніби говорить гостям: «Ви важливі для мене. Цей час і ця подія важливі для мене. Для мене велика честь вітати вас у моєму домі». Ось чому так важливо створювати часі для кожної чайної церемонії окремо. Це демонструє повагу, яка визнає неповторність часу, який ви проведете разом. Також це звеличує саму подію — дорогоцінний час, проведений у священному просторі за чаюванням.

На багатьох чайних подіях ми бачили чудово прикрашені чаcі, і вся увага одразу ставала прикута до вишуканих та ефектних елементів їхнього оформлення. Тематика була очевидною, проте чого бракувало, так це головного герою — самого Чаю! Це схоже на те, як ви влаштовували вечірку й приділяли стільки уваги поверхневим деталям, що серед усіх прожекторів, банерів і музики забули запросити почесного гостя. Добре оформлена часі завжди повинна привертати нашу увагу до чаю.

Оформлення повинно мати чітко визначений об’єкт і фон. Иншими словами, від самого початку має бути зрозуміло, що головним суб’єктом тут є чай. Кожен крок у створенні композиції повинен випливати з цього розуміння. Усі її елементи мають привертати увагу до чаю. Це стосується рушника-скатертини, подушок, чайного совочка та ложечки, а також будь-яких инших елементів чи начиння, що використовуються. Чай займає центральне місце в часі, тому елементи композиції повинні зосереджувати нашу увагу на центрі сцени. Пам’ятайте, що часі можна перекласти як «чайна сцена». І, як у театрі, декорації, музика, світло та инші елементи повинні привертати увагу глядачів до зірки, а не відволікати їх від її виступу. Инакше чай загубиться серед решти елементів, не отримавши належної поваги, на яку він заслуговує. Це, зрештою, чайна церемонія, тому ми повинні чітко розставляти пріоритети й пам’ятати, для кого ми влаштовуємо це свято!

Для оформлення часі треба розуміти, до якої нагоди вона призначена. Хто буде присутній на нашій церемонії і скільки гостей? Який чай їм підійде? Яка зараз пора року, погода? Усі ці та инші питання слід враховувати при створенні часі. Інтуїція також важлива, хоча новачкам, імовірно, слід дотримуватися функціонального підходу. Зрозумівши практичні аспекти нагоди, ми зможемо підібрати відповідний чай, правильний спосіб заварювання і відповідно оформити нашу часі.

Важливо спочатку зосередитися на функціональності, а вже потім на формі. Часі, яка красива на вигляд, але не виконує своїх функцій належним чином, — це як вишуканий чайник, що тішить око, проте незручний у заварюванні. Часі, яка є і функціональною, і красивою, майже завжди ідеальна, як їжа, що поживна й смачна водночас. Та на початку дуже корисно буде зосередитися саме на функціональності. Ми повинні засвоїти основи й не дозволяти нашій творчості заважати події, яка намагається розгорнутися. Це не означає, що ми не маємо проявляти себе творчо, а скоріше нагадує (і про це варто повторювати протягом усієї цієї дискусії), що все, що привертає увагу до нас як до особистостей, відволікає увагу від почесного гостя — від Чаю самого!

Оформлення часі суттєво залежить від того способу заварювання, який ми обираємо. Часі, призначена для чаю ґонфу, хоч і не поступається в красі, часто компактно розміщена навколо того, хто заварює, та, як і сам спосіб, створена для приготування найкращої чашки чаю, що, природно, робить її орієнтованою на функціональність. Традиційно чай ґонфу подавали невеликим компаніям до п’яти осіб, а отже простір для чаювання був невеликим. Тому додаткові елементи швидко стали непотрібними й залишилися лише найнеобхідніші. При проєктуванні часі для чаю ґонфу ми дотримуємося необхідних інструментів для заварювання найкращої чашки чаю, а потім вдосконалюємо та підкреслюємо її за допомогою декору. Часто самі необхідні елементи можуть бути декоративними, як, наприклад, вибір вишуканої чаші для використаної води.

З иншого боку, часі для чаю з чаш хоч і не поступаються у функціональності, можуть здаватися естетичнішими за своїм дизайном, що цілком відповідає меті цього способу: ділитися чаєм як ліками із сакральним наміром під час церемонії. Тому легше припуститися помилки, дозволивши естетиці взяти гору над функціональністю, проте остання також має бути органічно вплетена в дизайн такого роду часі. Чай із чаш підходить як для великих, так і для невеликих чайних церемоній, тому використання простору для функції та форми стає складнішим завданням. Часі для десяти осіб значно відрізняється від тої, що призначена для трьох. Знання кількости гостей відіграє велику роль у виборі функціональних елементів, що визначатимуть розташування часі для такого роду церемонії.

Добре зібрана часі повинна мати певну тему. Слід запитати себе, що саме ми хочемо проявити. На початку краще обирати загальні теми, а потім, у міру вдосконалення навичок у складанні часі, переходити до більш витончених і конкретних. Очевидні теми можуть бути пов’язані з певними подіями, такими як Китайський Новий рік, ювілеї, дні народин чи инші важливі події. Ми також можемо зробити тему нашої часі як підношення своєму вищому «я», коли ми наодинці, або другові чи члену сім’ї, що перебуває далеко, поставивши додаткову чашу або чашку чаю для людини, про яку думаємо. Можливості безмежні…

Часі є мандалою — витвором мистецтва, що пов’язує цю мить часу з універсальним ученням та/або космосом. Цього можна досягти, використовуючи у своєму дизайні символічні елементи. Наприклад, маленька статуетка Будди, ваджра (символ духовної сили), червоний або золотий килимок чи сутра — це лише деякі з потужних образів, символів і кольорів, що несуть глибоке значення. Використовуйте їх із розумом, для відповідної нагоди та в поєднанні з чаєм — ніколи не на шкоду йому!

Існує безліч способів оформити нашу часі в стилі Природи, пори року чи погоди. Наприклад, улітку ми можемо прагнути створити для гостей відчуття прохолоди. Для цього можна використати невеликий водограй або синю доріжку, що символізуватиме прохолодну річку. У прохолодні місяці ми можемо створити теплу атмосферу, використовуючи певні кольори, такі як помаранчевий і червоний, та/або розміщуючи елементи в більш щільному порядку. Завжди є сезонні елементи, часто просто за нашими дверима, які ми можемо залучити до свого дизайну, щоби з’єднати межу між внутрішнім і зовнішнім, Природою і Чаєм. Квіти, зелень, каміння, мох, листя тощо можна принести всередину, щоби з’єднати нас із Природою.

Якщо ми справді хочемо вдосконалити своє мистецтво часі, нам слід почати створювати й оформлювати такі чудові чайні сцени, що, звісно, означає частіше влаштовувати зустрічі та частіше подавати чай узагалі! Ми повинні знайти необхідні мотивацію та натхнення і практикувати оформлення різноманітних часі. Треба пам’ятати про чотири ключові моменти, розглянуті під час обговорення часі: маємо шанувати гостей і подію; пам’ятати, що почесним гостем завжди є Чай; приділяти однакову увагу функціональності й формі; і, нарешті, обирати та втілювати тему, яка відповідає нагоді.

Натхненна обстановка дозволяє Чаю зіграти свою роль, розкриваючи наші серця. Часто якийсь незбагненний спокій сповнює нас, коли ми потрапляємо в прекрасно оформлений чайний простір. Ми почуваємося почесними гостями, розуміючи також, що й сам Чай шанований тут, і що ця зустріч із Ним та з иншими гостями є дорогоцінною, єдиною нагодою зустрітися в цьому швидкоплинному світі. Якщо така сцена поєднується з чудовою акторською грою, вистава змінює життя. Тобто навіть коли сцена добре облаштована, нам усе одно потрібні актори для завершення самого дійства, і ними є відповідні матеріяли та способи заварювання.

Необхідні матеріяли для чаю

До цього моменту ми обговорювали серце, яке вкладається в чудовий чай, чистоту середовища та часі — сцену, на якій цей чай готуватимуть. Це наче ресторан, збудований на любові, із пристрастю до здорової та смачної їжі, а також чудовою, чистою і красивою атмосферою, створеною для гостей. Але ж нам усе одно потрібна хороша їжа, инакше все це буде марним. Знадобляться правильні каструлі й пательні, правильні інґредієнти з умінням поєднати їх у вишукану страву. Инакше серце, яке відкрило ресторан, прибрало й прикрасило його, створивши чудове місце, не буде реалізовано. Усе це має досягти своєї вершини на тарілці. І великі шеф-кухарі завжди самі роблять закупи. Вони не довіряють цю священну роль навіть своїм помічникам, бо знають, що саме інґредієнти визначають якість страви. Звичайно, видатний шеф-кухар може зробити з цибулі та зачорствілого хліба щось, про що пересічна людина навіть не замислюється, однак йому потрібно дещо більше — йому потрібні чудові овочі, щоби створити дивовижний салат. Так само нам потрібні правильні матеріяли для приготування неймовірного чаю. Це означає хороше чайне листя, посуд для чаювання, вода й вогонь, а також способи заварювання, щоби поєднати їх усі в одне.

Увага до деталей — візитна картка та сутність Чадзіна. З роками ми вчимося зосереджуватися на посуді, необхідному для заварювання чаю за методами, які нам передали наші попередники. Усе починається з дотримання способу, адже неможливо підійти до величезного масиву чайного посуду, не маючи метод і, бажано, учителя та традиції. Як тільки ми з’ясуємо, як будемо заварювати чай, можемо почати підбирати посуд, необхідний для цього способу. Ці посібники з «чаю з чаш», які ми опублікували на сторінках нашого часописа («листя в чаші», заварювання в чайнику з бічною ручкою і тепер цей посібник з вареного чаю), можуть стати відправною точкою для декого з вас. Якщо ми хочемо почати, наприклад, з «листя в чаші», нам знадобляться лише кілька гарних чаш і мабуть чайник для води. Рухаючись від грубого до витонченого, ми можемо вдосконалити свій вибір і придбати гарну чайну чашу, яка має правильну форму, ніжку потрібного розміру, глибину, кут нахилу та тонкість країв. Ми можемо вибрати таку, що добре випалена зі світлою поливою, щоби можна було оцінювати колір настою. І наш шлях продовжується… Те саме стосується й инших метод заварювання, будь то «чайник із бічною ручкою», ґонфу чи варений чай.

Звісна річ, гарна церемонія не обійдеться без вишуканого чайного листя. Подорож у світ чаю можна розпочати з різних «мап», наприклад, з інтелектуальнішої, яка використовує «Сім груп чаю» як компас для дослідження чайного світу. Та ми завжди радимо починати з того чаю, який вироблений у гармонії з навколишнім середовищем. Листя не виникає ex nihilo — не з’являється з нічого. Воно є проявом взаємовідносин дерева з навколишнім середовищем. Це означає, що листя виростає на його гілках і складається з поживних речовин, які дерево поглинає, води, яку воно п’є, сонячного світла, яке воно використовує для фотосинтезу, та всіх инших факторів, що підтримують життєдіяльність чайної рослини. Це і є його теруар. І чим далі ми занурюємося у світ чаю, тим важливішим стає теруар. Ми усвідомлюємо, що якщо навколишнє середовище здорове, то здоровим буде й дерево, а отже, і листя. Якщо навколишнє середовище шкідливе, то і чайне дерево буде нездоровим. Так можна стверджувати про всі живі організми, і це є важливим уроком для нас, як ми повинні жити.

Ми завжди радимо шукати те, що в нашій традиції називають «живим чаєм». Живий чай має шість характерних рис: його розмножують насінням, а не живцями; чайні дерева мають простір для зростання, щоби утворювати великі крони, а також між деревами, що дозволяє рослинам самоорганізовуватися; живий чай вирощується в умовах цілковитого біорозмаїття, у оточенні природної екології; живий чай, звичайно ж, вирощується без використання будь-яких агрохемікатів (жахливої трійки: пестицидів, гербіцидів і синтетичних добрив); і відносини між фармером та деревами спираються на повагу та шанобливе ставлення. У складі ієрогліфа, що позначає чай, міститься корінь «людина», оскільки чай — це взаємовідносини між Природою та Людиною. І нарешті, не використовується жодного зрошення чи підгодовування будь-якого виду (навіть органічних добрив). Це дозволяє деревам бути незалежними, розвивати міцне й глибоке коріння та з’єднуватися з енергією гір.

Вода й вогонь також є ключовими складовими чайної церемонії, які поєднують у собі алхемію всіх елементів. Якщо у вас виховане серце, гарне чисте приміщення зі світлим і красивим часі, а також правильний спосіб заварювання з якісним посудом і чаєм, до яких ще додаються чудова вода та вогонь, ви отримаєте рецепт перетворення, алхемію безсмертя. Немає простішого, швидшого та дешевшого способу поліпшити якість будь-якого чаю, ніж підібрати гарну воду. Вода — це Мати Чаю, а вогонь — Його вчитель. Знайшовши добру природну джерельну воду та нагрівши її на вугіллі, ми об’єднуємо всі елементи, повертаючи сонце, воду й вітер до висушеного листя, що воскрешає їх у нас, знову оживляючи, як ліс, яким вони колись були. І вода, і вогонь — це глибокі науки самі по собі, які показують нам джерело життя та чаю.

Маючи лише ці елементи, ми готові сісти за чашу з чаєм. І кожен із цих елементів — цілий світ сам по собі, зі своєю історією, глибиною та істиною. Ми могли б досліджувати спадщину та майстерність виготовлення чайників, чаш і чашок у статтях цього журналу, так само як і обговорювати воду, вогонь або пошук ідеального чаю протягом усього життя. Ми могли б долучити сюди фармерів, які збирають і обробляють чай, і те, як їхні навички мають у багатьох аспектах відображати все, про що ми тут говорили, якщо вони хочуть досягнути майстерности й створити листя, що само по собі є мистецтвом. Хіба фармери не мають традицій і метод? Хіба вони також не повинні бути вишколеними, спокійними й урівноваженими? Хіба чистота не є аспектом гарного простору для виробництва чаю? І хіба їм також не потрібні вогонь, вода й добре виготовлені інструменти? Те саме можна сказати про створення чайного посуду, начиння, ємностей чи будь-яких инших атрибутів чайної церемонії — кожен із них є окремим світом, що передбачає співпрацю дисциплін та елементів Природи й духу…

Із підготовленим серцем, яке вже деякий час перебуває в медитації, ми прибираємо наше чайне місце та готуємо гарну часі. Відчуваючи спокій, ми збираємо найкраще, що маємо — правильне живе листя, чайний посуд, воду й вогонь — і викладаємо все це зі спокійною витонченістю. На цьому етапі нам знадобиться певна метода, і саме до неї веде нас наша подорож у цьому журналі…

Статтю було надруковано в часописі
Всесвітньої Чайної Хатинки у квітні 2018-го.

Українською перекладено спеціяльно для TeaHut.com.ua